Блекаути в освіті: рекомендації, що видають слабкість системи

Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор

МОН розіслало рекомендації, як школам пережити блекаути:

✔ перенести частину навчання на червень 2026 року (!),

✔ збільшити зимові канікули,

✔ перейти на шість днів,

✔ запровадити дві зміни,

✔ завчасно завантажувати матеріали «на випадок темряви».

А ще — паперові підручники, асинхронка, консультації…

Читаєш і не розумієш:

це справді система управління чи відділ порад на всі випадки темряви?

❓ Питання №1

Чому не переглянули графіки в теплі осінні місяці, коли блекаути лише починалися?

Вересень і жовтень були шансом максимально використати світло й тепло.

Несподіванка? Після кількох років війни?

❓ Питання №2

Де реальні результати всіх закупівель генераторів і резервного обладнання?

Кошти були: державні, донорські, міжнародні.

Якщо все використано прозоро — покажіть ефект.

Якщо ні — хто відповідає?

❓ Питання №3

Чому МОН знову робить те, що належить засновнику і директору?

Графіки канікул, зміни, формати навчання — це автономія і відповідальність школи.

Навіщо з Києва диктувати, як виживати?

Знову милиці замість автономії?

Висновок

Іще у радянські  часи школа була навчена чекати «вказівок згори».

Схоже, це навчилися робити й ті, хто сьогодні ці вказівки пише і їх чекає на місцях.

Коли система стоїть і чекає дозволів — світла може й не бути.

Але темрява в головах — гарантована.

Тінь радянського серпа й молота ще досі затуляє розум багатьом управлінцям:

великим і малим.

А школи платять за це — холодом і темрявою.