Парадокс рівня знань учнів і зарплат учителів в Україні

Замбія – 5,5 до 1, Намібія – 4 до 1, Буркіна Фасо – 3 до 1, Кот-д'Івуар – 2,1 до 1, Гана – 1,8 до 1, Сенегал – 1,3 до 1, Гамбія – 1,2 до 1, Танзанія – 1 до 1, Нігерія – 1 до 1, Конго – 0,9 до 1.

Це пропорція між зарплатою вчителя школи та середньою зарплатою в країнах Африки. Тобто зарплата вчителя в Африці є вищою за середню. А у нас? У нас 0,6 до 1. Ми позаду країн Африки.

Замбія – 358, Намібія – 406, Буркіна Фасо – 403, Кот-д'Івуар – 373, Гана – 307, Сенегал – 412, Гамбія – 352, Танзанія – 358, Нігерія – 308, Конго – 310. Це так званий Harmonized test score індексу людського капіталу Світового Банку в країнах Африки.

Це освітній компонент індексу, що визначають, використовуючи гармонізовані тестові бали, тобто це про якість навчання у школі. Це середні національні бали за основними міжнародними та регіональними програмами тестування навчальних досягнень учнів, у т. ч. PISA, приведені до спільних одиниць виміру, де 300 – мінімальний, а 625 – максимальний рівень досягнень.

Африканський показник десь на рівні 350.

А у нас? Ми маємо 490. Тут ми попереду країн Африки. Це парадокс.

Як так сталося, що в Україні вчитель робить свою роботу значно краще за свого колегу в Африці, свідченням чого є значно вищій Harmonized test score, але отримує при цьому зарплату, яка значно поступається середній в країні, на відміну від країн Африки, де у багатьох випадках зарплата вчителя вища за середню у декілька разів?

За такого розвитку подій професію вчителя в Україні незабаром можна буде побачити у своєрідній «червоній книзі» зникаючих у країні професій.

Автор: Олександр Костюк, д.е.н., доктор управління бізнесом (DBA), професор, головний редактор міжнародного наукового журналу «Корпоративна власність та контроль».