Як пʼятеро випускників зробили свій ліцей найкращим у Київській області
Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор
Не встиг Український центр оцінювання якості освіти оприлюднити узагальнені результати НМТ-2026, як в українському інтернеті знову почалися шалені танці навколо рейтингів шкіл, збудованими за цими результатами.
Уже у всіх соцмережах великими літерами із зображеннями, що згенеровані ШІ, заголовки: «найкращі школи України, найкращі школи областей, найкращі школи міст…» І обов’язково «наш ліцей - серед найкращих», «ми - перші в громаді», «ми - у десятці найкращих шкіл області».
Особливо активно, як я бачу, своїми місцями в рейтингу вихваляються приватні заклади. І я цілком їх розумію. Бо для приватного закладу рядочки з інформацією «Ми серед найкращих шкіл України» - це не лише привід, щоб самопишатися. Це – реклама. І дуже потужна для залучення додаткових клієнтів.
Але є одна маленька проблема, про яку під час шалених танців забувають.
Опублікований рейтинг аж нічого не свідчить про якість роботи закладу освітим. Бо цю якість ніхто не вимірював. Від слова – взагалі.
У основу рейтингу покладені результати НМТ.
Тому нагадую, що власне вимірює НМТ.
Почнімо з елементарного. Національний мультипредметний тест створений не для оцінювання шкіл. Це - інструмент конкурсного відбору вступників до закладів вищої освіти. Його завдання - дати можливість порівняти результати вступників і провести конкурсний відбір.
НМТ складають не всі випускники конкретного закладу освіти. І вже тому він не може бути мірилом якості освіти, яку здобули в цьому закладі всі учні. Крім того, у кожного закладу освіти є різні можливості для відбору дітей: в один йдуть обрані, а до іншого – ті, хто залишився. І давайте не забувати іще про одне. До складання НМТ готують не лише в школі, а у дуже багатьох випадках – зовсім не у школі. В Україні вже давно сформована потужна система підготовки до складання НМТ, в якій обертаються мільярди. І можливість для учня скористатися послугами хорошого репетитора абсолютно залежить від спроможностей батьківського гаманця за ті послуги заплатити. А додайте до цього широку мережу online курсів, різноманітні платформи і можливості штучного інтелекту, то і ми отримаємо ситуацію, коли стверджувати, що ліцей або школа, учні якого отримали високі результати НМТ, краща чи гірша від інших – повний абсурд.
Після складання НМТ відбувається цікава метаморфоза.
УЦОЯО оприлюднює статистичні дані. Медійний ресурс «
» бере ці дані, застосовує власну формулу - і створює рейтинг.
Можна було б назвати його, скажімо, «Середні результати випускників закладів освіти за НМТ-2026». І якщо відверто, то це було б значно ближче до того, що насправді міститься в таблиці.
Але така звучить нудно і буденно. Значно привабливіше звучить: «Рейтинг найкращих шкіл України». А так, як у нашій освіті дуже люблять все те, що блищить, хоч і не є золотом, відбувається маленька, але принципова підміна понять.
Високий середній результат конкретних випускників перетворюється на… високу якість школи.
Хоча між цими двома величинами немає знака рівності.
Бо результат конкретної дитини залежить далеко не лише від школи. А і від родини, від освітнього рівня батьків, від соціального середовища, від матеріальних можливостей, мотивації самої дитини, від того чи має заклад можливість відбирати дітей та від інших чинників, які я назвав вище.
Тому особливо цікаво, коли в одну й ту саму рейтингову таблицю ставлять поруч звичайну комунальну школу і дорогий приватний заклад. А потім ранжують: цей ліцей – п’яте місце, а ця школа – 186… Цифри і математика є. А от ніяких логіки і педагогіки я у такому порівнянні не бачу. І не лише я.
Подивімося на рейтинг закладів освіти моєї рідної Київської області.
Перше місце посів приватний ліцей «Британіка». Із середнім результатом НМТ - 165,4 бала. Якщо відверто, то це не геть чудовий результат, але скажемо так – «хороший». І я з таким результатом щиро вітаю тих, хто його отримав.
А тепер назву іще одну цифру.
Мова йде лише про пʼятеро випускників. І саме результати цих пʼятьох випускників дозволили закладу посісти перше місце у рейтингу шкіл Київської області.
Тобто, результати не ста випускників, не пʼятдесяти, навіть – не одного класу. А результати – лише пʼятьох дітей.
І після цього якось інакше читається: «Найкраща школа Київщини».
Відразу хочу зауважити таке. Можливо, «Британіка» справді прекрасний ліцей. Можливо, там чудові вчителі, прекрасний директор, сучасне освітнє середовище і щасливі діти. Але результати НМТ пʼятьох випускників нічого цього не доводять.
Вони доводять лише одне: пʼятеро випускників цього ліцею добре склали НМТ.
І це є фактом. А от чи можна на підставі цього факту назвати «Британіку» «найкращою школою області», - упевнений, що не можна.
А тепер - про деякі важливі речі.
Цьогоріч ми отримали змогу прочитати алгоритм укладання рейтингу. І це дуже похвальне явище. Бо саме в алгоритмі закладене те, образно кажучи, «золото» , яке і визначає сутність рейтингу. І тут я згадав як інше золото Остап Бендер шукав у дванадцяти стільцях. І не знайшов.
Я також, як Остап Бендер, ретельно шукав «золото» рейтингу. Але також не знайшов. Дарма, що кілька разів перечитав оприлюднений алгоритм. І не тому, що він складний.
Навпаки. Я намагався зрозуміти інше: на якій методології він базується? Не зрозумів.
У алгоритмі зазначено, що середній бал результатів НМТ становить 85% рейтингового бала. Ще 15% - поправка на кількість складених тестів. Добре. А чому 85 і 15? Чому не 80 і 20? Чому не 90 і 10? Хто це визначив? На підставі яких досліджень? Якої статистичної моделі? Де обґрунтування?
Відповіді на ці питання у алгоритмі не знайшов.
Йдемо далі. У алгоритмі з’являється дуже цікава річ, яку автори назвали «коефіцієнтом довіри до середнього бала». Формулювання – супер. Дуже схоже на наукове. І дуже солідне.
Щоправда, обчислюється цей коефіцієнт довіри надто просто: кількість тестів у конкретному закладі ділиться на 7412.
Чому саме 7412? Тому що це найбільша кількість тестів серед закладів у рейтингу. Саме стільки їх припадає на ліцей «Оптіма».
І тут я остаточно перестаю щось розуміти.
Яке відношення кількість тестів в «Оптімі» має до надійності середнього результату дітей, скажімо, у ліцеї Броварів, Білої Церкви чи Боярки?
Уявімо школу, в якій НМТ складали двадцять випускників.
Результати цих дітей не зміняться від того, скільки тестів складено в «Оптімі»: дві тисячі, сім тисяч чи двадцять тисяч. А от так званий «коефіцієнт довіри» - зміниться.
Більше того. Уявімо, що завтра найбільший заклад розділять на дві юридичні особи і найбільша кількість тестів у одного закладу зменшиться вдвічі. І станеться диво. «Довіра» до результатів решти шкіл України зросте.
І це при тому, що жоден учитель краще працювати не почав, жоден випускник краще НМТ не склав. Тобто, у закладах освіти не змінилося нічого.
Але змінився лише лише знаменник. І тому побільшало «довіри».
Фантастика. Рівень «довіри» до результатів конкретної школи визначається кількістю тестів у чужій школі.
Далі ще цікавіше. У алгоритмі з’являється поняття «середній результат» . Тобто, беремо результати НМТ з української мови, з математики, з історії України, і з іншого четвертого предмету та змішуємо все докупи, обчислюємо середнє арифметичне і отримуємо середній результат. Ціна якому – як середній температурі в лікарні.
Але цього мало.
Ми цю температуру ще й обчислюємо до десятої градуса. Потім множимо на наш дивовижний «коефіцієнт довіри».І після цього визначаємо, який ліцей найкращий. Щось дуже схоже на те, як у шейкері змішати алкоголь різних сортів та міцності, випити, а потім думати – чому і від чого болить голова.
А якщо дитина не подолала поріг НМТ? Тоді – іще простіше. Її результат у рейтингових розрахунках прирівнюється до нуля. Хоча нуля у шкалі 100–200, за якою подаються результати НМТ, немає.
Його створили спеціально для цієї рейтингової арифметики.
І тепер цей нуль можна поставити в один ряд зі 150, 160, 180 балами й вивести середнє арифметичне.
Наприклад, девʼятнадцять дітей отримали по 160. Одна не подолала поріг. У рейтингу вона отримує нуль. Середній результат групи стає 152. Тобто – один випускник не склав - мінус вісім балів до середнього показника школи.
Школа стала гіршою? Учителі стали гірше працювати? Директор став гіршим?
Ні. Так працює формула.
І ось тут хочу бути абсолютно серйозним. Я багато років професійно займався зовнішнім оцінюванням. І тому чудово знаю різницю між математичною формулою та методологією вимірювання. Наявність множення, ділення, відсотків і коефіцієнтів ще не робить методику науково обґрунтованою.
Методологія повинна пояснювати, чому 85/15, чому відношення кількості тестів однієї школи до найбільшої кількості тестів у зовсім іншій школі називається «коефіцієнтом довіри», чому саме така нижня межа кількості тестів, чому неподолання порогу перетворюється на нуль, чому можна арифметично усереднювати результати різних предметів і на цій основі порівнювати школи?
Я не знайшов відповідей на ці питання.
Тому вибачте, панове.
Але назвати це методологією я не можу.
Для мене це - набір довільно встановлених правил, прикрашених математичними символами.
Але тут, мабуть, варто сказати й інше.
зробила те, чого за тридцять п’ять років так і не спромоглися зробити освітні чиновники: дали суспільству просту відповідь на запитання, які школи є «найкращими».
Інша річ, якою є ціна цієї відповіді і наскільки вона має стосунок до реальної якості роботи школи.
А люди вірять. Бо там цифри. Бо там формула. Бо там «коефіцієнт довіри». Бо всі школи акуратно розставлені від першої до останньої. А число 164,7 виглядає значно переконливіше, ніж чесна фраза: «ми насправді не знаємо, яка з цих шкіл краща».
Але віддамо належне авторам рейтингу. Вони чесно зізнаються в усвідомленні того, що наробили, радячи не використовувати цей рейтинг для прийняття управлінських рішень.
І тут я зрозумів, чому вся ця історія видається мені такою знайомою.
Бо перед нами той самий фасадний менеджмент, про який я останнім часом пишу дедалі частіше. Тільки цього разу він - у цифрах рейтингу.
Фасадний менеджмент починається там, де складну проблему не вирішують, а створюють переконливу картинку її вирішення.
За тридцять п’ять років існування освіти в Незалежній Україні, маючи силу-силенну агентів змін, експертів і експерток, Офіси впровадження і платформи, гроші, НАПН, УЦОЯО, ДСЯО, ІРО, ІОА так і не змогли розробити наукову методологію оцінювання якості роботи закладів загальної середньої освіти та складання об’єктивних рейтингів. Це те, що потрібно суспільству. Але в цьому питанні – порожнеча.
Журналісти цю порожнечу спробували заповнити: перше місце - найкраща школа, соте – гірша, трьохсота – іще гірша…
Але парадокс полягає в тому, що журналісти фактично взяли на себе функцію, яку мала б забезпечувати професійна система оцінювання якості освіти.
Тільки журналісти зробили це тим інструментом, який був під рукою, - результатами НМТ.
Пʼятеро випускників ліцею «Британіка» добре склали НМТ. Молодці.
А потім до їхніх результатів приклали описану вище рейтингову арифметику. І пʼятеро дітей зробили свій ліцей «найкращим у Київській області».
А Щасливський академічний ліцей, у якому навчається більше тисячі учнів і який дійсно є флагманом освіти Київщини, - на 141 місці. Такий рейтинг
Оце, мабуть, і є найчистіша формула нашого фасадного менеджменту: не навчилися вимірювати якість - зате навчилися її рейтингувати.
Найсумніше у всій історії – бачити, як педагоги й керівники закладів освіти з гордістю поширюють місця у рейтингу, навіть не замислюючись, яким способом ці місця отримані.
Професійна людина мала б спочатку розібратися, а вже потім - вітати себе з перемогою. Не все, що блищить, є золотом.
Далі буде...
Коментарі
Додати коментар