Які проблеми української шкільної освіти вирішила НУШ?

Автор: Віктор Громовий, український педагог, освітній експерт, публіцист, шеф-редактор порталу "Освітня політика"

Які проблеми української шкільної освіти вирішила НУШ?

Я серйозно запитую. І буду аплодувати стоячи, якщо ви назвете ці проблеми.

           Бо…

Реформи проводяться не заради того, щоб створювати проблеми.

І, звісно, не заради «освоєння» грантів на реформи.

Справжня реформа полягає не в тому, щоб завалювати школи псевдоінноваціями на кшталт оцінювання за ГР, а насамперед у вирішенні нагальних проблем. 

Як це не прикро, але доводиться констатувати, що НУШ не вирішила жодної проблеми шкільної освіти. Її ініціатори та амбасадори лише обіцяли суспільству, що все буде інакше, «як у Фінляндії». 

          Чи вирішена проблема забезпечення достойної зарплати вчителям?

Ні, забезпечили лише собі суперпристойні заробітки(привілейованій верстві освітніх бюрократів з новостворених директоратів МОН, ДСЯО, команд підтримки реформ, офісів впровадження НУШ тощо).

На вчителів лише поклали безліч нових обов’язків за ті самі гроші. Небачено зросли лише психофізичні витрати, пов’язані з їхньою щоденною діяльністю, та обсяг їхніх обов’язків. Зайве доводити, що досягнення тих чи інших освітніх цілей залежить від психічного та фізичного благополуччя вчителів.

«Люди, хто ще працює в школі, вам не шкода свого життя?! У вас воно лише одне...», – такі типові коментарі в обговоренні питання «Чому вчителі йдуть зі школи?». Тобто це питання тепер треба формулювати по-іншому:  чому люди ще так довго залишаються в шкільній освіті, незважаючи на сумні реалії.

          Чи вирішена проблема з мотивацією всіх учасників освітнього процесу?

Навпаки, замість створення ефективного мотиваційного механізму, демотивували всіх. Ну, окрім, гіпеактивних агентів змін на грантах.  Як наслідок, «маємо, що маємо»: мотиваційну катастрофу та круте піке якості освіти.

        Чи з’явилась на місці пострадянської «вертикалі»  сучасна система управління освітою як передумова для справжніх реформ?

Ні, вони вже десятиліття намагаються реформувати нас, не реформуючи себе. Коли ця «вертикаль» створювалась, у тоталітарному суспільстві(де «партія веде») партія таки вела… Куди вела і куди завела, ми вже знаємо. А зараз замість «керівної і спрямовуючої» ролі ми бачимо лише суцільні агентозмінські шоу на яких продукуються лише псевдорефоматорські міражі. 

Реформа освіти, як і будь-яка реформа, – це реформа системи управління.

Якщо система управління не реформується – це не реформа.

Отаких запитань із відповіддю "НІ", я можу назвати принаймні десятка два.

Але все ж хочу дізнатись: які проблеми української шкільної освіти вирішила НУШ?