Який зв'язок між оцінюванням у школі та колосом на глиняних ногах

Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор

Не встигло МОН опублікувати свій черговий, майже «геніальний», витвір про нову систему оцінювання знань учнів загальноосвітніх закладів (наказ №722), як освітянський ФБ затрясло. У мережі дев’ятою хвилею понеслася інформація, що МОН цим наказом скасував іще один, також не менш  «геніальний» винахід, - оцінювання за ГР (наказ МОН №1093). 

Методисти різних мастей і доброзичливі учительки рознесли в мережі «новину», вигадану журналістами одного ЗМІ,  із швидкістю звуку. І покотилася  вона, як брехня по селу. Хоч насправді, це таки брехня.  Наказ №722  не відмінив наказ №1093, яким злощасне оцінювання за ГР було запроваджено.

І коли я чи не першим про цю брехню написав у FB, то отримав кучу звернень із запитанням: «А що робити»?

Моя думка така: 

По-перше, - не поспішайте вірити чужим переказам нормативних актів. Прочитайте сам документ. Якщо не можете зрозуміти написане (що і не дивно) - знайдіть того, хто його справді прочитав і зрозумів. Не піддавайтесь на маніпуляції і включайте здоровий глузд та критичне мислення. Ви ж саме цьому навчаєте своїх учнів. Чи не так? 

По-друге. Якщо хтось вважає, що відмінити оцінювання за ГР – це дуже просто, то читайте далі. 

Запровадження оцінювання за групами результатів не було випадковою вигадкою якихось "поганих" чиновників. 

Оцінювання за групами результатів - є однією  із фундаментальних елементів Концепції Нової української школи. Саме через них пропонувалося реалізувати нову філософію оцінювання.

Якщо держава справді відмовиться від цього підходу, то це вже не просто зміна порядку виставлення оцінок. Це початок зміни самої Концепції.

А концепції не змінюють наказами про оцінювання.

Концепція - це не шафа, з якої можна безкарно викручувати полиці. Вона схожа на колоса. Варто почати руйнувати його опори - і питання вже не в окремому елементі, а в тому, скільки ще простоїть уся конструкція.

Іншими словами, якщо сьогодні МОН видасть наказ про відміну оцінювання за ГР, то обовязково виникне питання чи залишається чинною сама Концепція? Чи держава вже фактично реалізує зовсім іншу модель школи?

А якщо це так, то йдеться про дуже серйозний поворот у освітній політиці. 

І тут виникає щонайменше два питання. 

1. Чи готове нинішнє керівництво МОН зробити цей крок? І у мене однозначної відповіді на це питання немає. Бо тоді гаслом серпневої конференції потрібно проголошувати не мармеладно-зефірну ідею «Освіта – справа кожного», а «Що робити із НУШ?»

Насправді, це потрібно було зробити давно. 

Концепція, яка створювалася десять років тому, коли країна жила зовсім у іншому геополітичному вимірі, і теперішня ситуація – не порівняні. Більше того, за роки  реалізації НУШ освіта набила стільки гуль, що варто зупинитися і почати розбиратися у причинах їх появи, а не приховувати ці причини черговими наказами… Як наказ №722. 

2. Якщо один наказ породив таку хвилю взаємовиключних трактувань, то це означає не лише проблему читачів. 

Це означає, що МОН уже вкотре не змогло написати нормативний акт так, щоб він не потребував десятків пояснень і сотень дописів у Facebook. Хороший нормативний акт не повинен ставати об'єктом масового вгадування його змісту. А це, на жаль, наші реалії останніх 10-15 років. 

Замість епілогу.

Щойно побачив у мережі звернення до МОН із проханням надати чітке роз'яснення щодо наказу №722: чи скасовує він наказ №1093 і чи повинні вчителі з нового навчального року виставляти оцінки за групами результатів.

Шановні колеги!

Можливо, уже час перестати вірити в «чєлобітні» й уважніше читати нормативні акти.

Не знаю, чи буде реакція МОН на це звернення і якою вона буде. Але я б радив усім педагогам уважно прочитати наказ №722, особливо ту його частину, де йдеться про право педагогічної ради обирати систему оцінювання. Якщо таке право надано - ним потрібно користуватися, а не чекати чергового роз'яснення.

А щодо Концепції НУШ...

На мою думку, вона вже давно нагадує біблійного колоса на глиняних ногах.

І з цим потрібно щось робити.

Або й далі вдавати, що колос стоїть міцно, хоча його опори поступово руйнуються.

Або чесно визнати, що настав час замінити глиняні ноги -  тобто суттєво переглянути Концепцію, адаптувавши її до реалій сьогодення.

Бо якщо цього не зробити, то рано чи пізно колос упаде сам. Процес уже пішов.

*Ілюстрація створена АІ