Чи може Марія Примаченко розхитати НМТ?

Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор

Днями мені надіслали майже артефакт – світлину  із завданням  тесту з історії України.

Чому я називаю це артефактом? Та тому, що після ЗНО абітурієнт відразу забирав зошит із завданнями тесту, йшов  із ним додому, до репетитора чи до вчителя і робив те, що у педагогіці називають «робота над помилками». І якщо бачив, що система неправильно оцінила його відповідь, то негайно подавав апеляцію. Апеляційна комісія працювала майже в цілодобовому режимі. Тоді ЗНО сповідувало ідеологію: «Кожен сумнів вирішуємо на користь абітурієнта». Але так було тоді.

НМТ правила гри змінило. Після НМТ завдання  тесту стають недоступними і майже артефактами.

Так от, про  той артефакт, який додаю до цього есе.

Як пише людина, що мені надіслала світлину., на ній завдання №19 цьогорічного Національного мультипредметного тесту (НМТ) з історії України. Перевірити чи це так – не можу. Бо це вам не ЗНО, а НМТ. І якщо такого завдання насправді не було, то звиняйте. Не я переборщив абсолютно зайвими  іграми у таємницю.

Однак, подивіться уважно на цю світлину. Зовні -  краса, патріотизм, інтеграція історії та мистецтва. Навіть око радіє: нарешті в тестах з’явився живий культурний контекст, а не лише сухі портрети гетьманів та інших історичних діячів, фізіономії яких потрібно запамʼятати. 

Але як історик і  учитель,  я не поспішав би аплодувати. Ба більше, у мене виникло парадоксальне, на перший погляд, запитання: чи можна видатну художницю Марію Примаченко звинуватити у тому, що вона може бути причетною до розхитування «міцності» НМТ ?

Звісно, це гірка іронія, майже сарказм.

Адже проблема в тому, що чорнобильський шедевр видатної майстрині у цьому завданні повністю нівелював головну функцію будь-якого стандартизованого іспиту -  розділити (розшарувати) вступників на тих, хто володіє історичним мисленням, і тих, хто просто діє навмання. Але Марія Оксентіївна тут ні до чого. Винні ті, хто заховав власну методичну безпорадність за її гучним ім'ям.

У чому ж фокус цього завдання?

Погляньте на цей візуальний і текстовий тандем. Перед нами глибокий, трагічний космос  Примаченко -  її відома картина, присвячена аварії на ЧАЕС. Поруч -  автентичний підпис-крик самої художниці: «Отаким снився четвертий блок... Спасли нас, пішли від нас». А внизу — чотири сиротливі квадратики вибору року: 1947, 1965, 1986, 1991.

Здавалося б, перед нами зразок «компетентнісного підходу». Але справжня історична компетентність починається там, де учень аналізує джерело, порівнює, аргументує, встановлює причинно-наслідкові зв’язки та працює з історичними доказами. Чи є це тут? Відповідь категорична  -  ні.

Укладачі тесту створили привабливий фасад, але, очевидно,  самі ж злякалися власної сміливості й залишили в тексті завдання  велетенський костиль -  словосполучення «четвертий блок». Щойно абітурієнт зчитує ці два слова, вся інша архітектура завдання миттєво руйнується.

Стає абсолютно непотрібним художній космос Примаченко, стає зайвим аналіз картини, не треба навіть знати, хто така авторка. Увесь тест згортається до рівня примітивного текстового пошуковця:  1986 рік.

Це не історичне мислення.

Це репродуктивний рівень, банальне впізнавання, спритно замасковане під компетентнісне завдання. Слабкий учень, який не знає історії культури і не вміє критично мислити, просто зачепиться оком за маркер «четвертий блок» і отримає свій бал точно так само, як і глибокий інтелектуал, що знає творчість Примаченко напам'ять. Завдання зрівняло їх. Воно не виконало своєї психометричної функції - воно не «розшарувало» аудиторію.

І тут ми виходимо на набагато глибшу, системну проблемну НМТ. Яка тягнеться, на жаль,  із часів ЗНО. І з якою я почав боротися іще 10 років тому, але завершити цю роботу мені  не дали.

Ця проблема полягає в тому, що у системі зовнішнього оцінювання відсутні    незалежне рецензування, фахова експертиза та статистична апробацію завдань, які закладаються в зміст тесту.

Тому створення національного тесту продовжується в стилі кустарного виробництва, де все залежить від професійного рівня  однієї конкретної людини -  укладача тестів.

Напишу відверто.  Під час ЗНО відсутність фахової експертизи ми певним чином компенсувати багаторівневим внутрішнім рецензуванням, до якого залучалися і  директор, і його заступники, і  залучені фахівці різних предметних галузей. Про це знали одиниці, але це було. Тому і укладачі тестів не раз і не два, і не три переробляли завдання… 

Більше того, нами була розпочата велика робота із створення банку тестових завдань, в який закладалися статистично апробовані завдання, над якими працювали кращі вчителі та науково-педагогічні працівники закладів освіти.

Чи працює такий банк тестових завдань сьогодні – інформацію знайти не можу. Як і про те, яка ж кількість завдань із цього банку потрапляє до тестів. І чи витримується у цілісному тесті співвідношення завдань за принципом 30-30-40. Йдеться про 30% завдань складного, 30% - простого і  40% - середнього рівня складності.

Також не  знайшов, навіть із допомогою АІ, будь-якої інформації із нормативних документів, які регламентують проведення НМТ, що обовʼязково здійснюється  фахова експертиза тестових завдань незалежними експертами перед тим, як вони потрапляють в тест. 

Я добре розумію укладачів тестів. Знаю, як складно їх шукати. Знаю, що в нашій країні в жодному університеті немає освітньої  програми з підготовки тестологів. 

Знаю і те, що кожен автор закоханий у свій твір. Йому здається, що його логіка бездоганна. Але без стороннього рецензента, без тестологічного конвеєра та попереднього пілотування завдань на живих учнях, автор ніколи не помітить, що його «глибоке завдання» ламається об першу-ліпшу підказку і є образно кажучи тим «сміттям», яке знищує сутність зовнішнього екзамену. Із однієї причини: воно нічого суттєвого не перевіряє. І є тим, які кваліфіковані  тестологи називають «угадайка». Хтось рахував скільки таких угадайок у тестах НМТ?

Ми замінили паперові зошити ЗНО на сучасні комп'ютерні монітори НМТ, але цифровізація форми не здатна приховати деградацію змісту. Коли національний іспит, який вирішує долі сотень тисяч дітей, конструюється без жорсткого зовнішнього експертного і  психометричного контролю, ми отримуємо не педагогічне вимірювання, а розгадування  ребусів. Навіть якщо вони мають патріотичний ореол, то вони нічого суттєвого не виміряють. Навіть, якщо це ребуси із чотирьох предметів в один день. 

Марія Примаченко, звісно, ні в чому не винна. Винна безпорадна система, яка намагається запхнути живу історію України у прокрустове ложе чотирьох варіантів відповідей, навіть не спромігшись якісно перевірити якість власних замків.

Замість епілогу.

Думаю, що завдання із картиною укотре підтверджує те, про що пишу не вперше. НМТ розхитують не критики. Його, серед іншого, розхитують і завдання, які лише вдають із себе вимірювання знань

.

Марія Примаченко не розхитує НМТ. Вона лише випадково підсвітила його величезну тріщину