Чи правильний сигнал світу посилаємо ми нескінченними лакшері-подіями?

Автор: Інна Совсун, народний депутат України, член фракції політичної партії «Голос»

Я проходила повз «Мистецький арсенал» і побачила, як звідти виходять люди у розкішних вбраннях. Fashion Week закінчився, чи що? Загуглила. Виявилося, це гості п'ятого Саміту перших леді та джентльменів.

І у мене дуже змішані почуття з цього приводу. Чи не забагато останнім часом у нас стало лакшері подій, усіляких форумів з відбудови в п'ятизіркових готелях?

Взагалі від слова «відбудова» на тлі евакуації 18 населених пунктів Дніпропетровщини у мене смикається око.

Так, ми маємо налагоджувати діалог із партнерами, створювати майданчики, щоб просити зброю та кошти на найнеобхідніше. Наприклад, зарплату українським учителям буквально платять європейські країни зі своїх кишень. В українському бюджеті на це немає грошей.

Але чи правильний сигнал світу ми посилаємо величезною сценою, підсвіченою софітами, дизайнерськими сукнями, виступами зірок та струнного оркестру? Як виглядають просеко та канапки з ікрою в країні, де волонтери котрий тиждень не можуть закрити збір на FPV, а ремонт корчів військовими з власних бойових виплат – чомусь вважається нормальною практикою?

Тема цьогорічного Саміту перших леді та джентльменів – освіта. І от з цієї нагоди провели «спеціальне міжнародне дослідження» серед дітей 15–17 років: «Освіта як інструмент формування особистої стійкості, соціального капіталу країни та культури миру».

Я спочатку зраділа. Українській освіті катастрофічно бракує великих даних. Може, нарешті дослідили, наскільки дистанційка погіршила навчальні результати? Які труднощі доступу до освіти мають діти, що переїхали через обстріли й наступ pociян? Як підтримати родини військових, яким складніше навчатися, ніж одноліткам? Або ж скільки чоловіків віком 25–60 років раптом влаштувалися працювати вчителями за останні три з половиною роки?

Але виявилося, у фокусі дослідження геть інші питання, зокрема: «На вашу думку, що може сприяти формуванню культури миру серед учнів? ТОП-5». І от на другому місці відповідь: «Навчання мирному вирішенню конфліктів» (37%).

НАВЧАННЯ МИРНОМУ ВИРІШЕННЮ КОНФЛІКТІВ УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ. Шчо?!

Від наступного питання – стало гірше: «Як зазвичай представляли війни у вашій школі?» І серед нормальних варіантів відповідей є й такий: «Представляючи різні точки зору на війну, а не тільки думку однієї країни» (31%).

Ну, якщо ми говоримо про війну Червоної та Білої троянд XV століття на уроках історії – то, мабуть, окей провести опитування з таким формулюванням питання. Але якщо учням з США, Австрії, Чехії переказуватимуть pociйський погляд на нашу війну, – ми з цим окей?

На жаль, такою лишається оптика заходу, якому мир дістався у спадок, але ж саміт відбувається в Україні. Нікому з усіх організаторів нічого не різонуло?

В опитуванні бере участь наша країна, проти якої pociяни 24/7 вигадують гібридні операції, щоб приховати свої вoєннi злoчини, підважити нашу суб'єктність та поставити під сумнів саме виживання України і кожного та кожної нас персонально.

Ми хочемо обговорити різні погляди на це, закушуючи тістечками? Хочемо влаштувати саміт, щоб подискутувати, як українцям сформувати культуру миру зсередини? Тобто як має змінитися Україна, щоб встановився мир?

Давайте тепер замість уроків Захисту України, де дітей навчають стріляти, управляти дронами, накладати турнікети та протидіяти pociйським ІПСО, – проводити «уроки миру»...

Може, якісь канапки несвіжі були?

Мир встановиться не тоді, коли ми виховаємо нове покоління голубів миру, а коли станемо cмepтeльно небезпечними яструбами, на яких ніхто й ніколи не наважиться напасти, – бо відгребе так, що більше не підніметься. І це мають розуміти навіть леді й джентльмени.