Де у світі вчителя звільняють, якщо не пройшов сертифікацію?

Джерело: Освіторія

Ми вже писали про те, як може змінитися архітектура кар’єрного зростання вчителів в Україні. А в новому матеріалі зібрали найцікавіші кейси успішної мотивації педагогів у світі. Як працюють мікросертифікати у Словаччині та хто такий двічі атестований учитель? Які грошові стимули для вчителів діють в Естонії та чому в Японії аж 9 рівнів кваліфікації педагогів? А ще, у якій країні вчителя звільняють, якщо той не пройшов сертифікацію? Читайте про кейси мотивації педагогів та рекомендації для України зі звіту ОЕСР, які вас точно здивують.

Словаччина: фінансова вигода, мікросертифікати та двічі атестовані вчителі

Менш ніж половина країн, що їх проаналізували у звіті ОЕСР, пропонують учителям чіткі можливості для просування по роботі. Але Словаччина — приклад того, як можна чітко визначити педагогічні звання, обов’язки та можливості. У цій країні все побудовано в додаткових до вчителювання сферах діяльності. Кожен із чотирьох етапів розширює кількість таких доступних педагогу ролей.

Учитель-початківець — таке звання отримує кожен, хто працює до двох років у школі. Такий педагог може вчителювати та бути класним керівником. Початківець обов’язково має наставника та методичну допомогу школи.

Самостійний учитель — той, хто не лише має досвід понад два роки, а й отримав схвальний відгук від наставника та здобув за цей час 60 кредитів професійного розвитку. Він може стати консультантом із питань кар’єри, координатором цифровізації школи, інклюзії, розвитку громадянської свідомості, екосвідомості фахівцем з виховної роботи тощо. За додаткову діяльність вчитель отримує суттєву доплату.

Атестований учитель — може бути наставником для початківців, освітнім радником, головою предметного комітету (несе відповідальність за педагогічну роботу школи з певного предмета або навчальної галузі), координатором позашкільної проєктної роботи. Проходити атестацію можна за бажанням, але не раніше ніж після п’яти років роботи самостійним учителем. Процедура атестації, яку проводять незалежні професійні асоціації, нагадує сертифікацію в Україні. Учитель збирає докази педагогічної та методичної діяльності (розробки уроків та матеріалів для учнів, публікації, відео, професійний сайт, блог тощо), складає професійний іспит перед комісією та презентує своє портфоліо.

Двічі атестований учитель — може стати учасником національних та міжнародних експертних комітетів, проводити дослідження, долучатися до створення підручників, впроваджувати програми професійного розвитку. Членами атестаційних комісій стають лише двічі атестовані вчителі. Ця опція стає доступною через п’ять років роботи атестованим учителем. Друга атестація перевіряє нові якості: здатність бути лектором та експертом, а також навчати колег. Проходити її має право лише особа з освітнім рівнем не нижче магістра. Атестації також гарантують перехід на вищу зарплатну категорію, ніж на попередньому етапі. Учитель, який успішно склав це випробування, до базового окладу отримує додатково не менш ніж 250 євро. Значне фінансове покращення забезпечують також доплати за конкретну додаткову діяльність.

Рівні можуть надаватися після оцінки навичок. Зручний інструмент такої оцінки — мікроакредитація. Це форма перевірки компетентностей, яку особи можуть пройти після завершення організованих навчальних заходів, що є меншими за обсягом, більш конкретизованими та гнучкими, ніж традиційні навчальні програми. Тобто вчитель отримує мікросертифікат, наприклад, за вміння працювати із ШІ. Це дає змогу розподілити компетенції для більш детального їх опанування, обирати сфери уваги, що відповідають потребам педагога.

Головним при цьому є механізм забезпечення якості, що гарантує якість мікросертифіката: наприклад, збір доказів володіння навичками через виконані роботи та відео, які потім оцінює рецензент. Сама назва передбачає існування пов’язаної ширшої кваліфікації. Тобто зібравши певні мікросертифікати, учитель отримує підтвердження нового статусу.

Естонія: грошові стимули для молодих учителів

Більше про освітню систему цієї країни можна дізнатися тут. 10 років тому Естонія запровадила нову вертикальну кар’єрну структуру. Але вищі шаблі — це радше престижно, ніж вигідно, тож учителі не так явно цікавляться ними, як в інших країнах із цієї добірки.

Учитель-початківець: студент, який вчителює, випускник бакалаврату, «предметник», що перейшов з іншої професії (скажімо, художник за фахом, який не має педагогічної освіти та викладає предмет «Мистецтво»). Також це вчитель, що має ступінь магістра, але працює перший рік у школі та проходить адаптацію.

Початківці можуть взяти участь у 12-місячній адаптаційній програмі: це спеціально розроблені семінари, присвячені поширеним проблемам перших років учителювання в школі. Новачку призначають наставника, під менторством якого він готує індивідуальну діаграму розвитку, що передбачає самоаналіз досвіду. Наставник надає зворотний зв’язок університету, де вчитель отримав кваліфікацію, що забезпечує зв’язок школи та вищої педагогічної освіти.

Чому в школах чимало початківців? Тому що після завершення бакалаврського рівня заведено працювати у школі й лише потім іти в магістратуру. По-перше, під час вступу перевагу віддають тим, у кого є досвід вчителювання. По-друге, за програмою «Молодь до школи» такі початківці отримують, окрім зарплати, спеціальну стипендію протягом двох років. Також для них проводять педагогічні курси, які є ніби підготовчими до магістратури та полегшують вступ. Після завершення програми студенти можуть продовжувати працювати або повернутися до університету.

Учитель: завершена педагогічна освіта (ступінь магістра). Випускники університетів, які протягом 1,5 року після завершення навчання розпочинають педагогічну діяльність, отримують суттєву грошову допомогу. Якщо особа переходить з іншої професії (є бакалавром або магістром іншого напряму), то проходить спеціальну скорочену професійну підготовку та складає іспит, щоби отримати це звання. Стати вчителем — обов’язковий етап для початківця.

Далі етапи є добровільними. Учитель сам подає заявку для їх здобуття. Ці рівні формально не пов’язані із заробітною платою, але мають фінансові стимули (різні в різних шкіл). Третя та четверта категорії присуджуються на п’ятирічний період, після якого вчитель повинен повторно подати заявку. Він збирає портфоліо та докази того, що відповідає вимогам певної категорії.

Старший учитель: робить внесок у розвиток школи або інших учителів, бере участь у методологічній роботі на шкільному рівні. Може бути наставником, якщо пройшов додаткове підвищення кваліфікації з наставництва.

Експерт: тісно співпрацює із закладом вищої освіти та бере участь у дослідницькій та міжшкільній творчій діяльності.

Японія: 9 рівнів кваліфікації вчителів

У Японії вертикаль чітка і має аж 9 рівнів: вони пов’язані переважно з управлінським та лідерським потенціалом.

Кандидат у вчителі. Цю посаду можна вважати першою кар’єрною сходинкою. У Японії професія вчителя є дуже престижною, шанованою і дає дохід, що є вищим за середню зарплату. Отримати таку посаду непросто, навіть за відповідної освіти. Кандидати повинні скласти серію багатоетапних конкурсних іспитів, щоб мати право на постійну посаду вчителя в державному закладі. Їх може бути до шести. Перевіряють загальні знання, знання з предмета викладання, педагогічні компетенції. Інколи до тестів та співбесід додаються написання есе і тести на здібності.

Значним плюсом може стати… педагогічний досвід. Звідки ж він береться? У країні є понад 250 афілійованих шкіл, які надають можливості для отримання інноваційного педагогічного досвіду кандидатам у вчителі. Тобто це експериментальні школи, де ще не вчителі навчаються вчителювати.

Молодший учитель. Ті, кого взяли на роботу до звичайної державно школи, мають випробний термін протягом першого року роботи. Під наглядом наставника вони проходять річну програму підвищення кваліфікації для новачків. Вихователь — єдина можлива додаткова посада для початківця.

Учитель. Частиною діяльності вчителя є спільний аналіз уроків. Разом педагоги визначають, як їх покращити. Вони працюють групою над підготовкою конкретного уроку на тему, з якою учні мали труднощі. Розроблений урок потім один учитель викладає, а інші спостерігають (у класі або онлайн).

Головний учитель класу. Управляє групою вчителів, що викладають у певному класі (за обов’язками ближчий до нашого класного керівника).

Висококваліфікований учитель консультує інших учителів щодо нюансів предмета або виховних ситуацій. Він координує груповий аналіз та підготовку уроків. Міжшкільні групи висококваліфікованих учителів та дослідників удосконалюють свої ідеї в пілотних класах. Це може тривати від місяця до року й завершується проведенням публічного дослідницького уроку. Його переглядають онлайн сотні вчителів, що сприяє розвитку міжшкільних учительських мереж.

Старший учитель допомагає адміністрації в управлінні школою, може бути наставником для початківців. На відміну від заступників продовжує вчителювати.

Заступник директора відповідає за певну сферу адміністрування та управління школою.

Головний заступник директора — це фактично директор у нашому розумінні. Є школи, де немає директора, а всім керує головний заступник.

Учителі, які бажають стати керівником школи, повинні вступити до професійної аспірантури з педагогіки та здобути ступінь магістра саме за спеціальністю «Керівник школи». Очікується, що майбутні директори опанують теорії лідерства та продемонструють практичні й прикладні навички, необхідні для виконання лідерської ролі в школі, а також для зближення місцевих громад. Існують також конкретні вимоги до директора, встановлені Радою з питань освіти. Кандидату в директори треба скласти іспит комісії на рівні перфектури (так би мовити обласного рівня).

Директор — це публічна особа, яка займається стратегією і тактикою школи, а не рутинними справами.

Чилі: звільнення через невдалу сертифікацію

У цій країні проводять політику батога і пряника. Уже 10 років діє жорсткий відбір під час зовнішньої сертифікації, на якій перевіряють компетентності, що відповідають кожному рівню.

Майбутній педагог. Держава централізовано опікується студентами, які за рік мають прийти до шкіл. Окрім іспитів, які влаштовує університет для отримання диплома, Міністерство освіти проводить Національне діагностичне оцінювання. Результати подають до Національної акредитаційної комісії. На основі цього розробляють індивідуальні плани покращення, що дає змогу за останній рік навчання виправити ситуацію.

Початковий рівень. Для тих, хто приходить учителювати. Інструктаж триває 10 місяців і передбачає грошову компенсацію за час, витрачений на інструктаж. Новачок отримує наставника із цієї або іншої школи. Процес адаптації вимагає від 4 до 6 годин на тиждень аналізу практики, результатів навчання, розгляду питань інтеграції в освітню спільноту та спільної підготовки до уроків. Програми безперервної освіти орієнтовані на осіб з іншою вищою освітою. У 2024 році близько 2000 осіб пройшли навчання за однією із цих програм. Існує близько 50 різних програм для різних рівнів та методів освіти.

Базовий рівень. Настає після успішної обов’язкової сертифікації. Учитель готує професійне портфоліо, зокрема зразки робіт (наприклад, планування уроків), записи викладання та докази спільної роботи з колегами. Також він проходить незалежне професійне тестування.

Якщо вчитель двічі не складає іспит, він не залишається у вічних новачках: його автоматично звільняють. Але він має право через два роки знову спробувати пройти оцінювання. У разі позитивного результату він може повернутися до вчителювання.

Високий рівень. Також призначають за результатами сертифікації. Підвищення рівня компенсується меншою кількістю годин викладання у класі за збереження такої самої зарплати. Це надає вчителям час для виконання нових обов’язків, забезпечуючи робоче навантаження та благополуччя педагогів. Учитель високого рівня, який пройшов спеціальну підготовку, може стати наставником та опікуватися двома-трьома початківцями (і мати за кожного матеріальну винагороду). Він більше не проходить стандартні програми сертифікації.

Експерт I та Експерт II. Перехід до наступних рівнів є добровільним. Охочі беруть участь у чотирирічному «Циклі поглиблення», що передбачає активну участь у діяльності Мережі вчителів та підвищення кваліфікації за принципом «рівний рівному».

Сінгапур: експерт, менеджер чи науковець

Про освітнє диво Сінгапуру читайте тут. У країні розгалужена система горизонтальних та вертикальних категорій. Визначитися з напрямком розвитку є не привілеєм, а обов’язком кожного вчителя.

Перша кар’єрна сходинка в Сінгапурі — посада вчителя. Близько 60 % педагогів належать до цієї категорії. Через п’ять років роботи вони можуть після консультації зі своїми керівниками обрати один із трьох напрямків горизонтального розвитку. Але досвід — не головне. Якщо вчителя визнають не готовим до додаткового навантаження, доведеться почекати. Після вибору напрямку вчителі отримують підтримку наставника протягом перших трьох років. Під час вибору враховують побажання педагога. Але якщо керівництво вважає, що вчителю більше підходить інша діяльність, його переводять туди.

Експертний напрямок розроблений для виховання експертів у школі, які опікуються колегами. Він найпопулярніший серед учителів, адже ті, хто досягає найвищих результатів, заробляють стільки ж, скільки керівництво шкіл. Вертикальні категорії на цьому напрямку: старший учитель, провідний учитель, експерт, головний експерт.

Лідерський напрямок — кадровий резерв, майбутні менеджери шкіл. Кожен четвертий учитель Сінгапуру обрав цю програму. Вона має чимало рангів: керівника з певного предмета, завідувача кафедри школи, заступника директора, директора. Цей напрям передбачає й підвищення за межами школи: керівник кластеру та директор з питань освіти.

Науковий напрямок орієнтований на тих, хто бажає стати дослідником та розвивати знання з певної предметної галузі. Зазвичай таких менш ніж 1 %. Очікується, що фахівці мають або здобувають докторський ступінь, тобто це одночасно вчителі та науковці: старший науковий фахівець, провідний науковий фахівець, головний науковий фахівець.