Державні освітні гранти – капкан чи трамплін?

Автор: Сергій Штовба, професор, доктор технічних наук, Донецький національний університет імені Василя Стуса

Майже в самий пік цьогорічної вступної кампанії міністерство втілило у життя ідею Михайла Винницького і запровадило державні освітні гранти.

Гранти надаватимуться з держбюджету для компенсації оплати контрактного навчання студентам, які склали НМТ на середньому або високому рівнях. За оцінками профільного заступника міністра, очікується 20–25 тисяч володарів грантів.

Вилка гранту – 15 – 37,5 тисяч грн на навчальний рік; середній розмір гранту становить 22,5 – 25 тисяч грн. Відповідно, загальні витрати з держбюджету на грантову підтримку можна оцінити інтервалом від 450 млн грн до 625 млн грн. За 4 роки накапає 2–2,5 млрд грн.

Ці гроші з неба не впадуть. Запровадженню грантів передувало скорочення держзамовлення на підготовку бакалаврів обсягом біля 14 тисяч місць. Таким чином, має місце перерозподіл фінансування, коли кошти з площини «повного пенсіону» для студентів за держзамовленням переводяться у площину повної або часткової компенсації вартості контрактного навчання.

Спроба запровадити освітні гранти на рівні закону видалася невдалою. Гранти реалізують за постановою Кабміну як експеримент. Можливо, через те, що експеримент розпочато запізно, правила надання грантів зробили максимально простими. Умовою отримання гранту є лише укладання контракту на навчання та відповідні бали з двох предметів НМТ.

Такі занадто прості умови хоча і зводять до мінімуму операторські проблеми, але можуть породити проблеми системного характеру. У грантовій схемі задіяно 3 групи гравців: абітурієнти, університети та МОН як провідник державної політики у сфері освіти. Розглянемо грантову схему з точки зору інтересів кожного із гравців.

Гранти та абітурієнти

Формально гранти надаватимуть студентам, але фактично рішення приймається абітурієнтами – саме вони, підписуючи контракт, враховують можливість отримання гранту.

На перший погляд, усі абітурієнти мають бути в захваті від грантової схеми – вони ж можуть отримати компенсацію свого навчання, при чому без обмежень на спеціальність та університет. У багатьох випадках грант повністю або майже повністю покриває вартість контракту, тобто навчання буде безкоштовним, як на держбюджетному місці.

Фактично, абітурієнт з хорошими балами НМТ без конкурсу вступає в той університет і на ту спеціальність, на яку хоче. Наприклад, якщо раніше абітурієнт з посередніми балами не мав шансу поступити на бюджет у престижний університет на модну спеціальність та його родина не змозі оплатити контракт у 49,5 тисяч грн, то тепер сплатити потрібно буде 12 тисяч грн. А тисяча гривень на місяць вже по кишені буде багатьом родинам.

Мінуси не такі очевидні. По-перше, це відсутність стипендії. По-друге, за деякими пропозиціями доведеться багатенько доплатити – грант не повністю компенсуватиме вартість контракту, і мова може йди не про тисячу в місяць, а і по 2, 3, інколи і по 5–7 тисяч грн в місяць, що не так вже і мало.

По-третє, для фінансування грантів зменшено загальний обсяг держзамовлення. Відповідно, частина абітурієнтів могла би поступити на додаткові місця держзамовлення, якби грантову схему не запровадили. Причому деякі з тих студентів не мають двох оцінок по 150, тому гранти їм не світять, а держбюджетні місця скоротили. Звичайно, таких абітурієнтів менше, ніж володарів грантів, але вони є, і матимуть негативне враження від грантової схеми.

По-четверте, через зменшення держзамовлення, скорочено і квотні місця для пільговиків. Відповідно, менша кількість пільговиків зможе пройти на місце держзамовлення. А це діти-інваліди, діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування тощо. Їм скоротили можливості поступити на місця держзамовлення, а додаткових преференцій для отримання грантів не надали.

Гранти та університети

Відношення університетів до грантової схеми залежить від того, отримував університет місця держзамовлення чи ні.

Якщо університет не отримував місця за держзамовленням, а зараз отримає грантове фінансування, то, безумовно, він обома руками підтримує нову схему. До таких університетів належать майже усі приватні, які ніколи навіть брали участь у широкому конкурсі, та державні університети зі слабкими освітніми програмами, як не набирали зовсім за держзамовленням або набирали лише1–3 студентів.

Сильні університети потрапляють під вплив як позитивних, так і негативних факторів. Сильні університети роками вкладалися у свій імідж, стабільно багато набирали за держзамовленням, і, відповідно, мали великі максимальні обсяги держзамовлення, тобто мали преференції за широкого конкурсу. Але минулі здобутки університетів в грантовій схемі нівелюються. Позитивним фактором є те, що сильні університети є атрактором для абітурієнтів, і частина з них зможе профінансувати своє контрактне навчання, маючи грантову підтримку.

Зростуть ризики відмов абітурієнтів від наданих рекомендацій на місце держзамовлення. Тепер студентам не потрібно повністю сплачувати за контракт, тому держбюджетним місцем можна і не дорожити. Цим, безумовно, спробують скористатися рекрутингові відділи приватних університетів, щоб переманити абітурієнта з держбюджетного місця до себе. Так само можуть діяти і конкурентні державні університети, і навіть конкурентні факультети чи кафедри в межах одного університету, але у приватних закладах більше можливостей для стимулювання такої діяльності. Причому стимуляція може стосуватися як працівників рекрутингового відділу, так і абітурієнтів – а-ля відкат за принесений грант.

Найбільш постраждають складні спеціальності – фізика, хімія та інші природничі науки, а також деякі інженерні спеціальності. За цими спеціальностями набір впаде. А ті університети, які все ж таки наберуть таких студентів, матимуть проблеми через збільшення кількості малих нерентабельних груп.

Грантова схема впливає і на фінансові потоки університету. По-перше, за контрактом університети отримують гроші в серпні або на початку вересня. За грантової схеми університети в серпні-вересні зможуть розраховувати лише на дельту – різницю між ціною контракту та розміром гранту. Грант за перший семестр університет отримає не раніше листопада, а можливо, у кінці грудня. Університетам, у які зайде багато володарів грантів, слід врахувати таку затримку фінансування, яка може мати критичні наслідки.

По-друге, деякі університети встановили занадто низькі ціни на контракт, інколи навіть на рівні демпінгових. Тепер вони кусатимуть лікті – розмір гранту значно перевищує контракт, але держава компенсуватиме лише ціну контракту. Наприклад, є університет із цінником на контрактне навчання на ІТ-спеціальності лише у 17 тисяч грн. Тоді як за грантом держава могла б компенсувати майже вдвічі більше.

У схемі широкого конкурсу деякі преференції мали переміщені університети та університети не з мегаполісів. У грантовій схемі усі рівні, що стимулюватиме відтік абітурієнтів у великі міста. Це може призвести до надмірної концентрації студентів у кількох великих університетах та додаткових проблем для середніх та малих державних університетів.

Гранти та міністерство

Однією із цілей МОН є забезпечення підготовки високоякісних фахівців за спеціальностями, які потребує держава. Для досягнення цієї цілі кілька років відшліфовувалася схема широкого конкурсу з системою адаптаційних механізмів зворотного зв’язку. Наприклад, за результатами набору університету корегувався максимальний обсяг держзамовлення на наступний рік. Якщо університет кілька років завалював конкурс, то до розподілу держбюджетних місць за відповідною спеціальністю він не допускався.

Для забезпечення справедливості застосовували регіональні та сільські коефіцієнти. У грантовій схемі залишився лише галузевий коефіцієнт у трохи модифікований формі. Тепер «танцюють усі». Усі, навіть найслабші університети з неакредитованими чи умовно акредитованими освітніми програмами, можуть отримати державне фінансування через гранти. А рішення, куди спрямовуються фінансові потоки, прийматимуть переважно неповнолітні абітурієнти. Причому, на кону доволі ласий шматок – 2-2,5 млрд грн.

Чи раціональним буде розподіл цих ресурсів, чи отримає держава високоякісних фахівців за потрібними спеціальностями – гарантій немає. Ризик, що замість хіміків, фізиків, біологів та інженерів держава отримає тисячі правників, богословів, менеджерів, психологів, екологів та журналістів без жодних перспектив на ринку праці, є доволі високим.

Висновки за поточним моментом

Початковою метою запровадження грантовою схеми міністерства вбачало у більш справедливому розподілі грошей з держбюджету, щоб більше абітурієнтів отримали фінансову підтримку, хоча і в меншому обсязі.

Так, сумарна кількість одержувачів фінансової підтримки стане більшою, але зі справедливістю такого розподілу є проблеми.

Після прийняття грантової схеми заступник міністра повідомив і про іншу мету експерименту – стримати відтік абітурієнтів з України. Можливо, саме ця мета і є головною, але країні потрібно не лише це. І навіть таке стримування можна реалізувати більш раціонально.

Що робити

1. Грантовий підхід стратегічно правильний, але у розподілі держбюджетних коштів на навчання він має бути мінорним. Домінувати має широкий конкурс зі сформованою адаптаційною системою заохочень та штрафів.

2. Участь у грантовій схемі мають брати лише університети, освітні програми яких мають хорошу репутацію. Фінансувати державним коштом навчання на завідомо слабких освітніх програмах, навіть якщо їх обрали неповнолітні абітурієнти, є неправильним. Завжди є низка критеріїв, без виконання яких роботи за державний кошт неможливі в принципі, завжди є відбір учасників.

Якими будуть критерії – це окрема тема. Це можуть бути показники набору на держбюджет за минулі роки, рівень акредитації освітньої програми, динаміка контингенту тощо. Наприклад, до участі у грантовій схемі допускаються лише ті освітні програми, за якими за 2 останні роки набрали за широким конкурсом не менше 1% від обсягу держзамовлення чи ті, освітні програми, які мають звичайну чи зразкову акредитацію, чи ті освітні програми, контингент на яких на молодших курсах вдвічі перевищує контингент на старших курсах. Це приблизні варіанти умов допуску, але до початку вступної кампанії має бути реєстр освітніх програм, які відповідають прозорим та зрозумілим критеріям якості підготовки і на які розповсюджується грантова схема.

3. Абітурієнт, який отримав рекомендацію за широким конкурсом, позбавляється права участі у грантовій схемі. Має бути свідомий відповідальний вибір, а не заохочення капризів – сьогодні хочу на бюджет, а завтра вже не хочу, беру грант.

4. Грант має надаватися тим абітурієнтам, які здатні якісно навчатися за обраною спеціальністю. Індикатором здатності може бути оцінка НМТ за профільним предметом спеціальності. Під профільним предметом спеціальності розуміється предмет з максимальним ваговим коефіцієнтом. Саме такий профільний предмет має бути одним із грантової пари предметів. Наприклад, для ІТ-спеціальностей профільним предметом є математика, для хімії – хімія, для журналістики – українська мова або українська література. Якщо абітурієнт має з математики – 170 балів, з хімії – 170 балів, з української мови – 130 балів, тоді, він зможе отримати грант з ІТ-спеціальностей чи з хімії, але не зможе отримати грант з журналістики.

5. Регіональні, а також переміщені університети повинні мати деякі преференції в грантовій схемі. Наприклад, розмір гранту для них має бути трохи вищим, хоча б на кілька відсотків.

6. Пільгові категорії абітурієнтів повинні мати деякі преференції в грантовій схемі – або нижчі порогові бали, або вищий розмір гранту.