Та почуйте нарешті… Десять проблем НМТ, про які не можна мовчати

Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор

Сьогодні журналіст одного з відомих українських ЗМІ попросив мене коротко назвати дві-три головні проблеми НМТ. Прохання було простим, навіть буденним: «Дайте, будь ласка, короткий коментар щодо головних проблем НМТ. Лише два-три пункти, бо формат не дозволяє більше».

Я відмовився.

Не тому, що мені забракло слів. А тому, що саме такий підхід - «коротко і лише кілька пунктів» - дедалі більше знецінює освіту. Коли ми намагаємося втиснути складну системну проблему у формат газетного заголовка чи телевізійного синхрону, ми мимоволі стаємо співучасниками її спрощення. 

Освіта - це не шоу, не набір швидких тез і не кліпове спілкування. Це інженерія людського майбутнього, яка не терпить поверховості.

Після нашої не надто приємної розмови я вирішив систематизувати те, що вважаю головними проблемами НМТ-2026. Не для того, щоб когось звинуватити чи «підлити масла у вогонь». І навіть не для критики як такої.

Лише для того, щоб створити привід для серйозної професійної розмови про те, як ці проблеми можна і потрібно вирішувати.

Я бачу щонайменше десять таких проблем.

1. Відсутність незалежної експертизи тестових завдань

Тест НМТ - це не просто набір запитань. Це складний психометричний інструмент, від якості якого залежить доля сотень тисяч молодих людей. 

Коли завдання створюються і оцінюються за зачиненими дверима без незалежної зовнішньої експертизи, суспільство фактично змушене довіряти «на слово». У результаті тест поступово перетворюється з наукового вимірювального інструмента на своєрідну «чорну скриньку», правильність роботи якої ніхто ззовні перевірити не може.

2. Пороговий бал і шкалу оцінювання визначають адміністративні рішення, а не психометрія

Пороговий бал «склав/не склав», як і таблиці переведення тестових балів у рейтингову шкалу, сьогодні визначаються адміністративними рішеннями, а не виключно науково обґрунтованими психометричними процедурами.

У результаті оцінювання знань дедалі більше залежить не від законів психометрики, а від рішень чиновників, які можуть змінюватися щороку.

3. НМТ побудований на презумпції недовіри до учасника

Абітурієнт у нинішній системі дедалі більше сприймається не як людина, яка прийшла продемонструвати свої знання, а як потенційний порушник.

Постійний психологічний тиск, жорсткий регламент, тотальний контроль і атмосфера підозри перетворюють тестування на випробування не лише знань, а й нервової системи.

4. Відсутність повноцінної апеляції щодо змісту тестових завдань і результатів

Жодна система оцінювання не може вважатися справедливою, якщо вона не визнає власної можливості помилятися.

Коли учасник фактично позбавлений права оскаржити змістовну некоректність завдання або правильність оцінювання, оцінювання перестає бути відкритою процедурою і набуває рис догми.

5. Організаційна нерівність проведення НМТ

Стандартизоване тестування має проводитися у максимально однакових умовах.

Натомість сьогодні одні учасники складають НМТ у комфортних і добре обладнаних центрах, інші - у пристосованих приміщеннях, із різною технікою, нестабільним інтернетом, технічними збоями чи недостатньо підготовленими інструкторами, які часто змушені діяти за інструкціями, що не враховують реальних ситуацій.

У таких умовах рівність можливостей стає радше декларацією, ніж реальністю.

6. Виснажливий формат проведення тестування

Чотири предмети протягом одного дня без повноцінного відпочинку — це перевірка не лише знань, а й фізичної та психологічної витривалості.

Такий формат більше відповідає логіці адміністративної зручності, ніж сучасним уявленням про педагогічно коректне оцінювання.

7. Нерівноцінність тестових форм у різні дні

Якщо різні варіанти тестів мають неоднаковий рівень складності, навіть найкращі таблиці переведення не завжди здатні повністю компенсувати ці відмінності.

У результаті рейтинг вступників може залежати не лише від рівня знань, а й від того, у який саме день вони складали тестування.

8. Фетишизація результатів НМТ

НМТ поступово перестав бути лише вступним випробуванням.

Його результати дедалі частіше використовують як універсальний показник якості роботи шкіл, педагогів, територіальних громад і навіть усієї системи освіти.

Унаслідок цього школи дедалі більше перетворюються на центри натаскування до тестів, тоді як справжня освіта відходить на другий план.

9. Втрата незалежності системи зовнішнього оцінювання

Будь-яка система зовнішніх екзаменів може бути ефективною лише за умови її реальної професійної незалежності.

Коли ключові рішення дедалі більше визначаються адміністративною логікою чиновників МОН, а не професійною автономією інституції, суспільна довіра до результатів починає неминуче зменшуватися.

10. Ілюзія об'єктивності

Усі перелічені проблеми породжують головне запитання.

Чи вимірює нинішній НМТ передусім рівень знань?

Чи дедалі більше вимірює здатність абітурієнта пристосуватися до організаційних, психологічних і технічних особливостей самої процедури?

Якщо хоча б частина відповіді -  «так», то проблема давно вийшла за межі окремих недоліків. Йдеться вже про довіру до всієї системи зовнішнього оцінювання.

На завершення хочу чітко розставити акценти, щоб уникнути можливих маніпуляцій.

По-перше, я не підтримую ідею скасування чи спрощення НМТ. Навіть зважаючи на ті умови, в яких сьогодні існує країна. Навпаки, переконаний, що Україна потребує сучасної, справедливої та професійної системи зовнішнього оцінювання.

Саме тому я виступаю проти того, щоб нинішні недоліки поступово руйнували саму ідею незалежного оцінювання, яка свого часу стала одним із найважливіших досягнень української освіти.

По-друге, системі критично необхідний незалежний професійний аудит усієї НМТ.

Не для пошуку винних.

Не для чергового політичного чи медійного скандалу.

І навіть не для того, щоб переписувати історію.

Він потрібен лише з однією метою: щоб чесно відповісти на запитання, що саме необхідно змінити, аби українська система зовнішніх екзаменів знову стала прикладом професіоналізму, справедливості й довіри.

Адже зруйнувати довіру до зовнішнього незалежного оцінювання можна дуже швидко. Відновлювати її доведеться роками. І не факт, що це взагалі вдасться. 

Освіта - це не рядок у статистичному звіті і не привід для чергового інформаційного шоу.

Освіта - це питання національної безпеки.

І ставитися до неї потрібно саме так.