Гуркіт імітації

Автор: Ігор Лікарчук, доктор педагогічних наук, професор

Йой, як усе в освіті загуркотіло…

29 червня - «щомісячна онлайн-нарада стосовно статусу пілотування старшої профільної школи, а також підготовки до національного впровадження профільної школи з 1 вересня 2027 року»;

30-31 травня - «Національний форум, присвячений впровадженню профільної старшої школи»; 

«17-19 червня - «круглий стіл» «Профільна середня освіта - 2027: архітектура змін та регіональний досвід підготовки»…

Це лише кілька анонсів від Міносвіти на найближчих кілька тижнів. 

Якщо ви думаєте, що шквал  анонсів від Міносвіти - це турбота про майбутнє українських старшокласників, ви глибоко помиляєтеся. Весь цей шум, нескінченні круглі столи та «щомісячні онлайн-наради», на мою думку, мають зовсім іншу, набагато приземленішу мету. 

Це панічна спроба чиновників прикрити свій тил. 

Адже попереду дедлайн, за яким - не просто крах реформи, а цілком можливі конкретні запитання від Рахункової палати та міжнародних донорів: «Куди пішли мільярди, панове?»

Давайте дивитися правді в очі: МОН повністю і з тріском провалило ідею профільної школи. Про це сьогодні кажуть і у Верховній Раді. 

За майже десять років реформи НУШ у МОН не спромоглися провести  адекватного, класичного науково-практичного експерименту з апробації моделі старшої школи. Те, що зараз гарячково ліпиться під соусом «Пілоту» - це не експеримент. Це хаотична судорога. 

Справжнє наукове дослідження потребує років репрезентативної вибірки, вивірених методик і аналізу помилок. Те, що ми бачимо зараз - це спроба за рік до старту імітувати процес із заздалегідь відомим нульовим результатом. Це спроба посадити неНУШенят у НУШ…

Вірити результатам цього «пілоту» апріорі не можна, бо це фальсифікація самої суті дослідження.

Останні три роки в кабінетах міністерства займалися трьоиа речами: малювали безкінечні презентації в Power Point, проводили форуми та гарячково шукали цапів-відбувайлів, на яких можна буде звалити неминучий провал. Винними намагалися зробити всіх: війну, ковід, місцеву владу, вчителів, громади. В останні дні - батьків, які начебто не зрозуміли геніальних задумів через відсутність комунікації… Тобто - кого завгодно, крім авторів презентацій.

Але час вийшов. До 1 вересня 2027 року залишився рік із хвостиком. Запускати немає чого. Немає нормальної нормативної бази, визначених концептів кадрової політики та оплати праці в профільній школі, ні бази, ні підручників, спеціально підготовлених педагогів. Немає кабінетів, доріг, пансіонів. Навіть моделі випускника профільного ліцею немає. 

Зате є мільярди гривень - як бюджетних, так і грантових від закордонних партнерів. Мільйони, які ці роки благополучно «розчинилися в освітніх просторах».

І ось тут настає  момент істини. 

У країні, яка воює на межі виживання, де волонтери по гривні збирають на дрони, автівки та аптечки для фронту, мільярдні витрати на «проєктування архітектури змін» без жодного реального результату - це не просто неефективність. Це - інше.

Рано чи пізно Рахункова палата прийде з аудитом і дасть цьому «іншому» назву. Фахівці Рахункової вміють це робити. 

Рано чи пізно західні донори, які фінансують український держсектор, зажадають звіту: де нові ліцеї? Де нова якість? 

І чиновники це прекрасно розуміють.

Саме тому вони й «гуркотять». Усі ці національні форуми, круглі столи та щомісячні наради потрібні лише для одного - створити гігантський паперовий та інформаційний щит. 

Щоб на будь-яку перевірку чи запит аудиторів вивалити тонни протоколів, резолюцій, звітів про «проведені заходи» та «узгодження регіонального досвіду». Мовляв, дивіться, процес ішов, робота кипіла, ми провели 150 форумів!

Це не реформа старшої школи. Це спецоперація з легалізації провалених дедлайнів та освоєних коштів. І якщо суспільство ковтне цей черговий парад симулякрів, то у 2027 році наші діти отримають замість європейської освіти зруйноване корито, зате обвішане сертифікатами про участь у «національних форумах»  і «круглих столах». Що-що, а сертифікати збирати навчилися.