Не заважайте школам планово готуватися до навчального року

Автор: Оксана Проскура, директорка Київської гімназії східних мов № 1

Цю червневу фразу я перечитала двічі на сайті НУШ у новині про підсумковий брифінг МОН по закінченню навчального року: “Суттєвих змін до організації освітнього процесу з 1 вересня не передбачається”.

Зловила себе на несподіваному відчутті полегшення. Невже дійсно? Невже у червні ми можемо з командою планувати навчальний рік бодай на базисних речах, не чекаючи, що в серпні нам “як завжди” прилетить нормативне “на вчора”?

Що означає “суттєво - ні, але покращимо”?

Як директорка, яка вже пройшла через “оптимізацію”, конкурси директорів, реформи, “перепідпорядкування”, “зміну типу закладу” і різні моделі оцінювання за останні роки, я дуже хочу уточнити: що вважати несуттєвим? Покращення - це що?

Я зовсім не проти покращень. Але, будь ласка, дайте освітянським командам час, горизонт “куди біжимо”, ясність. Сьогодні актуальним є фокус уже не на роботі 24/7, не на гасінні пожеж чи героїзмі “встигнути до понеділка”. Сьогодні більш цінним для освітян стає інше: люди важливіші за процеси. Збалансоване та екологічне робоче середовище, де кожен член команди розуміє, чого очікувати, має право на адаптацію, на підготовку, на збереження власного ресурсу.

Є в суспільстві хибна думка, що червень - це вже канікули, що діти на відпочинку, а вчителі десь там теж. Насправді ж у школах саме в червні відбувається найважливіша внутрішня робота.

Проводяться зустрічі з командами адміністрацій, методоб’єднань, кафедр, у червні збираються всі разом - від вихователя ГПД до директора, щоб разом подивитися в дзеркало навчального року, провести зворотній зв’язок та поділитися рефлексією, подивитися що вийшло найкраще, чим ми пишаємося, а від чого варто відмовитися. Використовуємо інструмент SWOT-аналізу: визначаємо сильні та слабкі сторони, можливості й загрози, аби глибше побачити динаміку командних процесів.

Паралельно підбиваємо підсумки внутрішньої системи забезпечення якості освіти - аналізуємо результати освітньої діяльності, узагальнюємо управлінські процеси й педагогічні досягнення, і саме на основі цих даних плануємо, який напрям дослідження візьмемо в роботу в наступному навчальному році щоб забезпечити якість освітнього процесу. Далі - чернетка річного плану, планування структури навчального року, навантаження вчителів, організаційні акценти.

І мета всього цього - не просто бути готовими до 1 вересня, а прийти до нього з ясністю, командною злагодженістю й внутрішньою опорою.

У Київській гімназії східних мов №1 ми робимо саме так: запитуємо себе під час спільних зустрічей з колективом, що варто масштабувати, а від чого - відмовитися, що покращити, а що знизити. Приймаємо колегіальні рішення та спільну відповідальність за їх реалізацію. І коли вчителі вже мають цю внутрішню впорядкованість, вони “входять у серпень”, після відпусток, з набагато більшою впевненістю, і навіть психологічною стабільністю. А це так важливо в умовах непростого воєнного часу.

Червень - це не відпочинок освітян

Це головний місяць для аналітики й системного планування в закладах освіти. Ключове у червні - планування, а не передбачення. І щиро хочеться, аби покращення на рівні державної політики не обнуляли покращення на рівні школи.

Ми - за зміни: більшість освітян чудово усвідомлює, що освіта має змінюватися разом із суспільством. Але: зміни мають бути передбачуваними, час на підготовку - адекватним, а покращення такими, що не знецінюють вже зроблене вчителями на місцях.

Бо найкраще, що можна зробити для шкільної автономії - це не заважати школам робити те, що вони вміють робити: навчати дітей, а не змушувати їх “гратися в папірці”.

Мій особистий запит до МОН: не руйнуйте системність прийнятих рішень закладів освіти хвилею раптових ініціатив: хай навіть із найкращих намірів…

Я не очікую від міністерських команд чи тих, хто тримає в руках важелі освітніх рішень, всеосяжного плану дій до 1 липня, але сподіваюся хоча б на відкритий перелік того, що точно не зміниться і що залишається стабільним, принаймні на базовому рівні. Це дало би змогу школам не вигадувати “нову школу” щороку, а якісно розвивати ту, що вже зростає.

“Вам допомогти щось покращити чи не заважати?”

Це запитання, як ніколи, звучить як запит від усієї освітянської спільноти. А за запитом, прохання: дати школам стабільний червень. Відпускний липень та спокійний серпень. І не запускати “новації” 28 серпня з позначкою “завтра вранці” чи “на вчора”!

І наостанок. В одному із зображень, які ChatGTP створив на запит редакції для ілюстрації моєї колонки, штучний інтелект зобразив вчительку, яка пише щось у журналі одночасно обома руками.

Я попросила залишити цю картинку в тексті як дуже наочну метафору: до чого призводять всі ці “нормативні акти зненацька”. Бо картинка промовиста - як образ вчителя, якого іноді буквально змушують “писати одночасно двома руками”: така, на жаль, іноді і є вчительська реальність.

Зображення згенеровані ChatGTP на запит медіа “Нова українська школа”.

Матеріали, які розміщуються у рубриці “Погляд”, відображають особисту позицію автора. Думки і оцінки, які висловлені автором у цій рубриці, не обов’язково поділяються редакцією медіа “Нова українська школа”. У випадку, якщо в авторській публікації згадуються конкретні установи чи особи, медіа “Нова українська школа” готове надати їм можливість висловити свою позицію.