Нові орієнтири інклюзивної освіти (частина 2)

Продовження. Частина 1

Продовжуємо огляд ключових положень Постанови та практичного значення цих змін для педагогів, учнів і батьків.

Якщо в закладі освіти з’являються підстави для навчання дитини з особливими освітніми потребами, школа не просто може, а зобов’язана відкрити інклюзивний клас. Щоб усе пройшло гладко та законно, потрібно пройти кілька простих етапів:

🔗 Подача заяви: ініціатором процесу завжди виступають законні представники дитини (батьки або опікуни). Заяву не обов'язково нести особисто - її можна надіслати традиційною поштою (рекомендованим листом) або скористатися електронною системою реєстрації закладу освіти.

🔗 Формування пакету документів: до заяви додається ключовий документ - висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, виданий ІРЦ. Під час дії воєнного стану законодавство дозволяє надавати не оригінали, а лише копії документів та висновку ІРЦ. 

🔗 Юридичні дії керівника закладу: отримавши хоча б одну заяву від батьків дитини, яка потребує ІІ–V рівнів підтримки, директор школи зобов’язаний створити інклюзивний клас. Він видає офіційний наказ про його відкриття та вживає заходів для кадрового забезпечення (зокрема, введення до штатного розпису посади асистента вчителя). Зарахування учня з особливими освітніми потребами відбувається на загальних підставах відповідно до стандартного Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів, затвердженого МОН.

🔗Обов’язковість виконання: школа не має права відмовити у створенні класу чи перенаправити батьків до іншого закладу, посилаючись на відсутність фахівців чи фінансування. Наявність належно оформленої заяви та висновку ІРЦ  - це безальтернативний привід для початку роботи.

Інклюзивний клас не може бути перевантажений дітьми зі складними освітніми труднощами, адже вчителю та асистенту необхідно забезпечити якісний індивідуальний підхід до кожного. Оновлений Порядок встановлює ліміти наповнюваності, прив'язані до рівнів підтримки дитини:

🔗 I рівень (базова підтримка): такі учні розподіляються по класах без жодних обмежень. Оскільки перший рівень надається силами закладу освіти та не передбачає залучення окремого асистента вчителя, кількість таких дітей регулюється лише загальними санітарними нормами наповнюваності класів.

🔗 II рівень (легкі труднощі): максимальний ліміт становить не більше 3 учнів. Це діти, яким потрібні незначні корекційні заняття та підтримка під час уроків.

🔗 III рівень (помірні труднощі): у класі може навчатися не більше 2 учнів. Сюди відносяться діти, які потребують регулярної допомоги фахівців та адаптованого під них простору.

🔗 IV та V рівні (найвищі труднощі): у звичайному режимі дозволяється зарахування не більше 1 учня на клас. Ці рівні передбачають серйозні бар'єри, які потребують безперервного супроводу.

Порядок передбачає особливі умови, коли жорсткі кількісні обмеження можуть бути переглянуті:

🔗 Особливості воєнного стану: щоб забезпечити безперервність освіти для дітей-переселенців, ліміт для учнів із найважчими порушеннями (IV–V рівні) збільшено – зараз у такий клас можна приймати не більше двох осіб (замість однієї).

🔰Принцип єдиного закладу: якщо школа є єдиним закладом загальної середньої освіти у конкретному населеному пункті, загальні норми наповнюваності інклюзивного класу можуть не застосовуватися. Це зроблено для того, щоб дитина з ООП не залишилася без освіти лише через те, що ліміт у класі вже вичерпано, а іншої школи поруч немає.

Детально ознайомитись із Постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2026 року № 129  «Про внесення змін до Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти» можна за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/129-2026-%D0%BF#Text