Автор: Оксана Проскура, директор Київської гімназії східних мов
В Україні законодавство гарантує автономію закладів освіти, яка передбачає самоврядування, незалежність та відповідальність у ключових сферах діяльності:
📌 академічній,
📌 організаційній,
📌 фінансовій,
📌 кадровій.
Але чи дійсно автономія закладів освіти працює на практиці?
Що говорить закон?
📖 Згідно зі ст. 1 Закону України «Про освіту», автономія означає право приймати рішення в межах, визначених законом, без зовнішнього втручання.
📖 Частина 3 ст. 25 Закону «Про освіту» прямо забороняє засновникам або органам управління освітою втручатися у діяльність закладу освіти, якщо вона здійснюється в межах автономних прав.
Що це означає на практиці?
На офіційному сайті освітнього омбудсмена України Надія Лещик наголошується, що з 2017 року засновники та органи управління освітою втратили частину повноважень, зокрема вони не можуть:
✅ Управляти навчальними закладами комунальної форми власності.
✅ Координувати дії педагогічних колективів.
✅ Контролювати виконання вимог щодо навчання дітей.
✅ Втручатися у зміст загальної середньої освіти.
✅ Призначати чи звільняти педагогічних працівників.
📌 Це означає, що:
🔹 Заклади освіти мають право на самостійність у прийнятті управлінських рішень.
🔹 Жоден засновник чи департамент освіти не має права вимагати доступу до занять чи онлайн-уроків без законних підстав.
💡 Чому це важливо?
Порушення автономії закладів освіти створює правову невизначеність і знижує ефективність управління, адже керівники мають керувати, а не пояснювати свої дії тим, хто не має на них впливу за законом.
Освітня автономія – це не просто право, а гарантія якісного управління, вільного від бюрократичного тиску!
Коментарі
Додати коментар