Автор: Оксана Проскура, директор Київської гімназії східних мов
Сьогодні освітній простір перенасичений матеріалами, які подаються як революційні підходи, але чи справді вони мають під собою міцний фундамент?
Навіть відомі освітні платформи (освітяни точно знають «які»), що позиціонують себе як джерела якісного освітнього контенту, насправді не завжди перевіряють, що саме публікують. Вебінари, статті, методичні рекомендації сиплються в інфопростір неконтрольованим потоком, без належної експертизи, без наукового підґрунтя, без жодних гарантій якості та дієвості.
🍔Це як «освітній фастфуд» - дешево, швидко, смачно за рахунок інформаційних підсилювачів, але зовсім не корисно. Бо, так само як надлишок штучних добавок у їжі руйнує здоров’я, надлишок неперевірених, поверхневих знань розмиває реальну цінність освіти.
Достатньо одного гучного вислову, і суспільство приймає його як беззаперечну істину.
«Фіни реформували освіту – нам треба так само!»
«Світ відмовляється від домашніх завдань і ми повинні!»
«За кордоном заборонили телефони – негайно заборонімо й у нас!»
«Успішні країни не оцінюють учнів – давайте відмовимося від оцінок!»
Ці твердження звучать так переконливо, що мало хто запитує: «А в яких саме умовах це працює?» Бо якщо у Фінляндії дитина вчиться у класі з 15 учнями, де є двоє вчителів, а в нас у класі з 35 дітьми і одним викладачем, то чи не є це «дрібною» деталлю?
Так і працює маніпуляція. Береться якийсь окремий факт, вирваний із контексту, загортається в яскраву фразу і все, суспільство біжить виконувати.
Цікаво, як легко люди вірять у красиво сформульовані фрази. Ми, як зачаровані пацюки з казки про чарівну дудочку, під цю «музику експертних думок» можемо дружно побігти в хаос освітніх маніпуляцій.
І тоді вже буде запізно питати: «А хто ж це все вигадав?».
Коментарі
Додати коментар