ПІДСУМКИ РОКУ 2025: Новий Держстандарт початкової освіти - стандарт світу споживання

Автор: Інна Большакова

У далекому 2018 році реформа НУШ декларувала ідею переходу від формування "людини-гвинтика совкового" суспільства до розвитку вільної особистості. Романтичний період НУШ. Але стався перехід формування "гвинтика індустріального совка" до "гвинтика світу споживання". 

1. Освіта стала "сервісом" (Consumer Service)

У світі споживання освіта - не шлях пізнання, а  якісна послуга. Оновлення Державного стандарту з чітко прописаними "результатами навчання" — це "специфікація освітнього продукту". Батьки виступають замовниками, держава — надавачем послуг, а дитина — «кінцевим продуктом», що відповідає певним стандартам, щоб бути конкурентоспроможним на ринку праці. Звуження освіти до ринку праці та наступ на освіту роботодавців посилюється.

Які є ризики? Оцінювання та стандартизація перетворюють навчання на гонку за "бонусами" (оцінками, досягненнями), що є типовим для логіки споживання (накопичення активів). Пізнання як побочка. Те, що не оцінюється, на те не витрачається енергія. 

2. Компетентнісний підхід розглядається як підготовка "ідеального працівника/споживача"

Суспільство споживання потребує людей, які мають набір навичок (soft skills), щоб швидко адаптуватися до ринкової системи.

Тому зсув на «компетентності» замість «фундаментальних знань» - це підготовка персоналу для глобальних корпорацій. Той самий гвинтик - вид збоку. Людина має бути гнучкою, комунікабельною та технологічною, ці якості є основою стандарту. Набат: Глибокі філософські або світоглядні питання витісняються прагматичними навичками «як бути успішним у системі споживання». А в контексті управління людьми без світоглядних уявлень? 

3. Культ "вічної новизни" та постійного оновлення. Освітній апгрейт (Planned Obsolescence)

Світ споживачів живе за принципом швидкої зміни моделей (телефонів, одягу, ідей. стандартів...). Те, що стандарт 2018 року вже у 2025-му визнано таким, що потребує оновлення - результат прискорення темпу життя-споживання. Від біганини не сховатися: освіта «наздоганяє» тренди, замість формування  цінностей. Це  середовище постійної нестабільності капіталістичного світу та маркетингових стратегій.

4. Індивідуалізація - вид маркетингу

Сучасний споживач прагне «персоналізованого сервісу».

Новий стандарт акцентує на індивідуальній освітній траєкторії. Це добре для розвитку дитини, але це  маркетингова стратегія — ви тримаєте у руці власний «пакет послуг» (як вам випадають власна реклама. власні налаштування телефону тощо)

Є в Держстандарті позитивні моменти: екологічна свідомість; критичне мислення як антидот маніпуляціям реклами; емпатія тощо; що сприяє "зниженню" формування людини - споживача інформації та товарів. Але...

Держстандарт - наша спільна пастка. Декларується розвиток дитини та пізнання для красівого, але зявився інструментарій світу споживання (стандартизація, вимірюваність результатів, сервісний підхід). Головний ризик: красіві формулювання про «компетентності» - це підготовка ефективного, але бездумного споживача. Перехід гвинтиків з однієї системи до іншої відбувається успішно. Соррі

Щиро :))

P.S. Світ споживання потребує системи освіти, заснованої на  філософії споживання. Хтось "виживе" у цьому вирі обовязково, маю віру) Усі коментарі із закритих профілів, одним другом та без фото  - видаляю. Хочете коментувати, робіть це з власного профілю. Соррі:))