"ПАМ’ЯТАЮ. ДЯКУЮ. ПРОДОВЖУЮ". Сценарій заходу до Дня пам’яті захисників і захисниць України

ПАМ’ЯТАЮ. ДЯКУЮ. ПРОДОВЖУЮ

Сценарій заходу до Дня пам’яті захисників і захисниць України

29 серпня в Україні вшановують пам’ять захисників і захисниць, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Символом цього дня став сонях — квітка, пов’язана з трагічними подіями під Іловайськом у серпні 2014 року і водночас символом життя.

І хоч 29 серпня це ще канікули, ділимося з вами сценарієм заходу, присвяченому Дню пам’яті захисників і захисниць України, який можна провести протягом навчального року. 

Бо говорити про це важливо не тільки в пам’ятні дати. 

ЧОМУ ПРО ПАМ’ЯТЬ ВАЖЛИВО ГОВОРИТИ БЕРЕЖНО

Для школи це чутлива дата. Серед учнів можуть бути діти військовослужбовців і ветеранів, діти, які пережили окупацію, вимушене переміщення чи втрату дому, діти, чиї близькі загинули, зникли безвісти або перебувають у полоні. Тому проведення заходів пам’яті потребує не лише історичної достовірності, а й психологічно виваженого підходу.

Завдання такого заходу створити простір, у якому дитина може осмислити, кого і що ми пам’ятаємо, за що можемо бути вдячними і яким чином пам’ять пов’язана з нашим власним життям сьогодні.

НЕ ЛИШЕ ПАМ’ЯТАТИ, А Й ОСМИСЛЮВАТИ

У підлітковому віці ставлення до суспільних подій поступово стає більш особистим. Підлітки вже здатні не лише засвоювати готові формулювання про важливі історичні дати, а й ставити складніші запитання:

• Заради чого людина робить певний вибір?
• Що означають свобода, відповідальність і гідність?
• Якою є ціна цих цінностей? І яке місце у збереженні важливого займаю я?

Тому пам’ятна дата може стати не лише нагодою повідомити історичні факти, а й простором для смислотворення.

ВІД ПАМ’ЯТІ — ДО ВЛАСНОЇ ДІЇ

Важливу роль у смислотворенні відіграють ритуали пам’яті. 

Хвилина мовчання, спільний символ, слова вдячності можуть структурувати складні переживання, якщо дитина розуміє сенс цієї дії і не відчуває примусу «правильно сумувати».

У рекомендаціях щодо розмов із дітьми про війну та втрату відома дитяча психологиня Світлана Ройз неодноразово звертає увагу на важливість відчуття контролю, можливості вибору та наповнення символічної дії власним змістом.

Не менш важливо, щоб розмова про пам’ять не завершувалася лише переживанням безсилля: «вони зробили щось велике, а нам залишається тільки сумувати». Підліткові важливо повернути суб’єктність — побачити, що цінності, заради яких люди робили свій вибір, можуть продовжуватися у його власних рішеннях, стосунках і вчинках.

ТРИ КРОКИ: ПАМ’ЯТАЮ, ДЯКУЮ, ПРОДОВЖУЮ

Психологічна логіка запропонованої зустрічі побудована навколо трьох послідовних кроків: пам’ятаю, дякую, продовжую

• Пам’ятаю – бачу за історичними подіями конкретних людей, їхнє життя і вибір.
• Дякую – усвідомлюю цінність того, що вони захищали.
• Продовжую – знаходжу спосіб підтримувати ці цінності у власному житті.

 ВАЖЛИВО ДЛЯ ПСИХОЛОГА ТА ПЕДАГОГА

Під час заходів, присвячених війні та втратам, ми ніколи точно не знаємо, який особистий досвід стоїть за мовчанням конкретної дитини. Тому важливо залишати можливість не відповідати, не читати написане вголос, не пояснювати власний вибір і не брати участі в окремій вправі.

Не варто просити учнів публічно відповідати на запитання:

• «У кого з вас хтось зараз воює?»
• «Хто з вас втратив близьку людину?»
• «Кого саме ви згадували під час хвилини мовчання?»

Не потрібні й практики, спрямовані на штучне посилення переживань: натуралістичні фотографії, відео загибелі чи поранень, деталізовані описи останніх хвилин життя людини, тощо.

Емоційна реакція також не повинна ставати критерієм «правильного» ставлення до пам’яті. Хтось може плакати, хтось мовчати, хтось виглядати відстороненим, а в когось від напруження може виникати нервовий сміх.

Якщо дитину сильно зачепила тема, замість детального розпитування краще тихо запропонувати підтримку:

• «Бачу, що тобі зараз непросто. Хочеш трохи вийти?»
• «Що могло б тобі зараз допомогти?»
• «Я можу побути поруч».

 СЦЕНАРІЙ ЗУСТРІЧІЦільова аудиторія: 

учні середньої та старшої школи.

Тривалість: 

40–45 хвилин.

Формат: 

година спілкування, класна година. Захід можуть спільно проводити класний керівник та психолог

Основний символ: 

сонях.

Матеріали: 

великий паперовий сонях або його зображення, окремі паперові пелюстки, маркери, дошка або фліпчарт.

1. ВСТУП. ДЛЯ ЧОГО ЛЮДЯМ ПАМ’ЯТЬ?

Тривалість: 

5 хв

На екрані або в центрі простору розташоване зображення соняха.

Ведуча(-ий): 

«Сьогодні наша зустріч присвячена пам’яті захисників і захисниць України, які загинули, захищаючи нашу державу.

Напевно, слово «пам’ять» кожен із нас розуміє трохи по-своєму.

Можна пам’ятати дату. Можна пам’ятати подію.

А можна пам’ятати людину – її ім’я, характер, жарти, мрії, те, що вона любила, що вважала важливим. Як вам здається, для чого людям взагалі потрібно пам’ятати?»

Ведуча(-ий) запрошує учасників до короткого обговорення.

Після кількох відповідей ведуча(-ий) підсумовує, що пам’ять може мати багато проявів. І пропонує сьогодні поговорити про неї не лише як про сум. А спробувати подивитися на пам’ять через повагу, вдячність і того, що залишається важливим для нас сьогодні

2. ПАМ’ЯТАЮ

Тривалість: 

7 хв

На дошці з’являються три слова: людина – вибір – цінності

Ведуча(-ий): 

«Коли ми говоримо «захисники і захисниці України», іноді це починає звучати як одне велике узагальнення.

Але за цими словами – конкретні люди.

Вони мали родини й друзів, професію, улюблену музику, звички та захоплення.

Будували плани і думали про своє майбутнє. І в певний момент їхнього життя перед ними постав вибір, пов’язаний із захистом того, що вони вважали важливим.

Тому пам’ятати людину – означає пам’ятати не лише обставини її загибелі».

Далі ведуча(-ий) ставить запитання: «Коли людина говорить, що захищає свою країну, що насправді вона може захищати?»

Відповіді учнів записуються навколо слова «Цінності».

Це можуть бути: дім, родина, життя, свобода, мова, культура, майбутнє.

Ведуча(-ий) зазначає, що ми можемо пам’ятати не тільки факт загибелі, а людей, їхній вибір і те, що було для них настільки важливим, що вони стали на його захист.

3. ДЯКУЮ. «СОНЯХ ВДЯЧНОСТІ»

Тривалість: 

10 хв

У центрі великого паперового соняха написано: за що ми вдячні?Ведуча(-ий): 

«Сонях став символом цього дня. Події серпня 2014 року під Іловайськом відбувалися серед соняшникових полів, і тому саме ця квітка стала знаком пам’яті про загиблих захисників України. Водночас сонях є символом життя.

Сьогодні я пропоную зробити наш сонях ще й символом вдячності. Кожен із вас отримає одну пелюстку. Продовжіть на ній фразу: «Я вдячний / вдячна захисникам і захисницям за можливість…»

Це може бути одне слово або коротке речення.

Наприклад: «…навчатися»; «…планувати майбутнє»; «…залишатися собою».

Але це лише приклади. Ваше продовження може бути зовсім іншим».

Учні працюють індивідуально, після чого прикріплюють свої пелюстки до спільного соняха.

Важливо одразу сказати: «Якщо сьогодні вам не хочеться нічого писати, пелюстку можна залишити без напису і просто додати її до спільного соняха».

Після завершення охочі можуть прочитати свої слова. Не потрібно просити пояснювати вибір чи коментувати особистий досвід.

4. ХВИЛИНА ПАМ’ЯТІ, НАПОВНЕНА ЗМІСТОМ

Тривалість: 

2–3 хв

Перед хвилиною мовчання ведуча(-ий) дає учням коротку інструкцію.

Ведуча(-ий): 

«Зараз, на завершення нашого заходу ми вшануємо загиблих хвилиною мовчання. Це ритуал, що може допомагати нам зберігати пам’ять. Тож перед нею я пропоную подумати, чим саме ви хочете наповнити цю хвилину.

Не існує почуття, яке ми зобов’язані зараз відчувати.

Можна сумувати.

Можна відчувати вдячність.

Можна нічого особливого не відчувати.

Можна подумки сказати одне слово: «Дякую».

Можна згадати конкретну людину, якщо ви хочете це зробити.

Можна подумати про цінність, яку вам особливо важливо берегти.

А можна просто мовчки побути цю хвилину разом з іншими».

Проводиться хвилина мовчання.

Після неї не варто запитувати: «Що ви відчували?» або «Про кого думали?». Коротка пауза сама по собі є частиною ритуалу.

5. ПРОДОВЖУЮ. «ЯК ЦІННОСТІ СТАЮТЬ ДІЯМИ?»

Тривалість: 

10–12 хв

На дошці з’являється слово:

 продовжуюВедуча(-ий): 

«Є речі, які ми не можемо змінити. Ми не можемо повернути людей, які загинули. Але пам’ять має ще одну важливу властивість: вона може впливати на те,

 як ми живемо далі.

Якщо люди захищали свободу – що означає берегти свободу у звичайному житті?

Якщо вони захищали людську гідність – як гідність проявляється у ставленні до однокласника?

Якщо вони захищали можливість України мати майбутнє – що може робити для цього людина у 12, 15 чи 17 років?»

Учні об’єднуються у невеликі групи. Кожна отримує одну цінність:

Свобода.
Гідність.
Відповідальність.
Турбота.
Справедливість.
Взаємопідтримка.

Завдання для групи: «Як ця цінність може проявлятися у звичайному житті школяра?»

Важливо переводити великі поняття у конкретні дії. Наприклад:

Гідність – не принижувати іншого і не підтримувати приниження.

Справедливість – не мовчати, коли когось цькують або виключають із групи.

Групи коротко представляють результати.

Ведуча(-ий) дякує учасникам за їх міркування та активність. І наголошує, що в такі моменти пам’ять перестає бути лише розмовою про минуле. Цінності, які захищали інші люди, продовжують існувати тоді, коли хтось обирає їх сьогодні.

6. ЗАВЕРШЕННЯ. «ПАМ’ЯТАЮ. ДЯКУЮ. ПРОДОВЖУЮ»

Тривалість: 

5 хв

Ведуча(-ий) знову повертається до трьох слів: пам’ятаю, дякую, продовжую.

Ведуча(-ий): «Сьогодні ми говорили про пам’ять.

Пам’ятаю 

– тому що за великими історичними подіями стоять конкретні люди.

Дякую 

– тому що можу побачити цінність того, що вони захищали.

Продовжую 

– тому що свобода, людяність, гідність, відповідальність, турбота і любов до своєї країни залишаються живими, коли проявляються у наших власних вчинках.

Нам не потрібно однаково переживати пам’ять. Ми можемо мати різні почуття, різний особистий досвід, різний спосіб мовчати й пам’ятати. Але культура пам’яті починається з простих речей – помічати людину, визнавати її життя і вибір, бути вдячними і не бути байдужими до того, що вона захищала».

На завершення можна запропонувати кожному охочому назвати одне слово без пояснення, яке він або вона хотіли б забрати із собою після цієї зустрічі.

(Для зручності додаємо посилання на сценарій у форматі гугл документу в коментарях)

ЯК АДАПТУВАТИ СЦЕНАРІЙ ДО ІНШИХ ПАМ’ЯТНИХ ДАТ

Модель «Пам’ятаю – Дякую – Продовжую» не прив’язана виключно до 29 серпня.

Її можна використовувати як загальну психологічну рамку для роботи з пам’ятними та меморіальними датами. При цьому змінюватимуться історичний контекст, центральний символ і формулювання другого та третього етапів, але сама логіка залишається:

Пам’ятаю – кого і яку подію ми згадуємо?

Дякую / Визнаю – що важливо побачити, усвідомити, назвати?

Продовжую – яку цінність, висновок чи відповідальність ця пам’ять залишає нам сьогодні?

Наприклад, підхід можна адаптувати до:

20 лютого – Дня Героїв Небесної Сотні. 

Тут акцентом можуть стати гідність, свобода, громадянська відповідальність і право людини впливати на життя своєї країни.

Дня пам’яті жертв Голодоморів, який вшановується у четверту суботу листопада. 

Замість «Дякую» доречнішим може стати крок «Визнаю»: визнаю досвід людей, право на правду й пам’ять; далі – розмова про цінність людського життя, взаємопідтримки та відповідальності за збереження історичної пам’яті.

29 вересня – вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру. 

Тут логіку можна вибудовувати через пам’ять про конкретних людей, визнання небезпеки дегуманізації, антисемітизму, расизму й нетерпимості та перехід до питання: що означає сьогодні захищати людську гідність і не залишатися байдужим до дискримінації іншого?

8 травня – День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. 

Психологічним фокусом можуть бути цінність миру, людського життя, пам’ять про жертв війни та усвідомлення небезпеки ідеологій, які позбавляють іншу людину права на гідність і життя.

Так само цю модель можна адаптувати до локальних дат пам’яті громади чи закладу освіти, зокрема вшанування загиблих випускників, педагогів або мешканців громади.

Важливо лише пам’ятати: для різних подій слово «Дякую» не завжди буде доречним. У пам’яті про жертв геноцидів, масових репресій чи злочинів проти людяності точнішими можуть бути слова «Визнаю», «Пам’ятаю», «Не залишаю байдужим», «Бережу».

Тому універсальною є не конкретна назва трьох етапів, а напрям міркувань: від історичної події до людини, сенсу та власної ціннісної позиції.

Такий підхід дозволяє зробити пам’ятні дати в школі не формальним календарним заходом і не емоційним випробуванням для дітей, а простором для формування культури пам’яті, поваги, вдячності, людської гідності та відповідальності.

Матеріал підготувала експертка Спільноти Ірина Гнєзділова.