Суспільство вперто воліє не помічати, що вчителі роблять за кадром

Автор: Віктор Громовий, український педагог, освітній експерт, публіцист, шеф-редактор порталу "Освітня політика"

Школи не просто так "за щучим велінням, за моїм хотінням" відчиняють двері своїм учням 1 вересня.

 Їх готують до нового навчального року директори шкіл, технічний персонал та вчителі. Вони віддають своє літо роботі заради того, щоб ваші діти мали новий початок. 

І мова не лише про підготовку будівлі школи. 

Зроблений обсяг роботи, який потрібен для відновлення роботи школи, — це щорічне диво, яке чомусь не помічається і не цінується.

Ну хіба що це знають вчителі, їхні родини та їхні близькі друзі.

А ще ж треба мати на увазі, що зараз більшість вчителів працюють  ще на 2-3 роботах, щоб якось звести кінці з кінцями.

Так, ми самі обрали цю професію, а наше суспільство обирає відсутність поваги до нашого вибору педагогічної кар'єри. 

Трохи інформації  для роздумів:

Учитель працює набагато БІЛЬШЕ, ніж пересічний українець. Учителі невтомно працюють до та після школи, у вихідні та канікули.

Якби вчитель витрачав лише 1 додаткову годину на день на планування (копіювання роздаткового матеріалу, спілкування з батьками, перевірку домашніх завдань, аналіз даних тощо), це був би ще один додатковий робочий день на тиждень та 52 додаткових робочих дні на рік. 

Але… Суспільство вперто воліє не помічати, що вчителі роблять за кадром! 

А замість того, щоб допомогти та спробувати хоч трішечки полегшити нам роботу, усілякі популісти періодично розганяють мутну хвилю щодо «поборів» чи вмикають лайнoмети з приводу будь-чого, що на їхній погляд видається "не знаю як, а не так".