Симптоми затяжної хвороби української освіти

Автор: Інна Дьоміна, засновниця і директорка ліцею «Домініон»

Якщо коротко, діти мають знати математику – це за замовчуванням у моїй системі координат. Колеги вже дуже багато написали, і з багатьма тезами про значення математики у житті людини і важливості її складання після випускного класу я погоджуюся повністю. 

Так, я вважаю, що людина, яка прагне отримати вищу освіту має як мінімум скласти НМТ з 4 предметів. Наприклад, гарні університети закордоном вважають складений НМТ елементом успішного завершення освіти в Україні і готові далі співпрацювати саме з такими абітурієнтами. Бо це у першу чергу про певний мінімальний набір знань та навичок, з яким готові працювати. Тож «відмінити обов’язковий НМТ з математики» - для мене звучить якимось абсурдом в умовах занепаду природничо-математичної освіти і професій, які на ній побудовані. Але для мене такі «пориви» зі скасуванням НМТ з математики виглядають як симптоми затяжної хвороби. Лікувати її під час війни вкрай складно, але принаймні «заліковування» і постійне «загострення» навесні під час НМТ – переходить вже у хроніку і затягує нас у ще більшу прірву. 

Можна багато писати про тих, хто «не вміє навчати» і тих, хто «не хоче навчатися», але ж щонайперше найбільша проблема - ставлення до освіти в суспільстві.

А це про:

📍 відсутність сприйняття освіти як цінності;

📍високий рівень сприйняття успішності учнів через призму оцінок замість набутих практичних знань, умінь та навичок;

📍відсутність розуміння переваг системності у отриманні освіти;

📍відсутність запиту на якісну шкільну освіту через невідповідність отримання вищої освіти та роботи за фахом, а також недостатньо можливостей і підтримки з боку держави для реалізації потенціалу після завершення навчання у закладі освіти;

📍відсутній запит у суспільстві на освіченість та фаховість, що формує викривлене уявлення в учнів про їх місце як майбутніх повноцінних членів суспільства.

Освіта – це потреба і благо для суспільства, у якому закриті базові потреби. У нашій країні війна, і, будьмо чесними, освіта для багатьох людей сьогодні точно не серед основних питань. Проте якщо жити не лише сьогоднішнім днем, то важливість і цінність освіти важко переоцінити. 

І замість популістських законопроєктів було б добре здійснювати просвітницьку діяльність, програми підтримки молоді та популяризувати «складні» професії. Це якщо коротко