Українська освіта потребує кардинальних змін: хто ж їх впровадить?

Автор: Руслан Шеремета, учитель історії, м. Одеса

Усе, що нижче мною перелічене, народилося не в одну мить. Як вчитель і як громадянин, я старався довідатися і з’ясувати «А як там "не в нас"». Бо ми ж ідемо в Європу – а освіта залишилася, як в совку. Організація освітнього процесу, оплата праці вчителів, підвищення кваліфікації, підготовка вчителів...

Тому і народився цей допис. Пан Лісовий прекрасно знав і знає про проблеми – адже свого часу він говорив про недопустимість оплати вчителеві тільки «горлових» годин (оплата занять з учнями, уроків). А потім щось пішло не так...

Або ми змінимося на зразок європейської організації шкільної освіти – або завтра вчити дітей просто не буде кому. Усім критикам відповідаю тут: сучасну модель освітньої організації теж придумали не ми... Є німецька і французькі освітні моделі.

То що ж має зробити Міністерство освіти і науки, щоб навести лад у своїй галузі?

1. Негайно впроваджується світова практика організації праці в системі шкільної освіти:

1) І ступінь – 16 + 24 (16 годин урочних (тільки граматика, математика, письмо, читання) і 24 години на підготовку до уроків, класоводство);

2) ІІ ступінь – 18 + 22 (якщо є класне керівництво) і 20 + 20 (без класного керівництва);

3) ІІІ ступінь, профільна – 14 + 26 (якщо є класне керівництво) і 16 + 24 (без класного керівництва).

Усі 40 годин оплачуються однаково. У навчальних закладах обов'язково є кімнати вчителів для підготовки до занять. Удома людина має бути в сім'ї – а не в групі продовженого дня.

2. Повний аудит шкільних навчальних закладів І і ІІ ступенів: кількість учнів, кількість учителів, кваліфікація вчителів, забезпечення унаочненням.

3. Повний аудит ІІІ ступені шкільної освіти: усе те саме, що в 1 + особлива увага на оснащення профілів і кваліфікація вчителів за профілями.

4. Повний аудит професійних ліцеїв і коледжів за всіма параметрами.

5. Навчальні заклади ІІІ ст. і профліцеї та коледжі перепідпорядковуються виключно МОН (створюється окремий директорат). Окремі навчальні заклади можуть бути створені на дольовій участі з окремими міністерствами (50×50): військові, мистецькі, медичні тощо.

6. Ліквідовуються категорії. Зовсім. Назавжди. Замість них вводиться доплата за кожний рік стажу. Наприклад: учитель зі стажем 20 років має доплату 20%, 32 роки – 32% і так далі. Це є чесно і прозоро.

7. Вчительські звання – тільки після проведення незалежної сертифікації.

А) Учитель-наставник (старший вчитель) допускається до проведення навчальних практик студентів педколеджів і педвишів тільки після проведення сертифікації. Навантаження 16+24, доплата за звання 100%. Термін дії сертифіката 5 років.

Б) Учитель-методист. Автоматично отримують автори модельних програм, посібників, підручників, авторських програм, за якими працюють учителі хоча б однієї області. Навантаження 14+26, доплата за звання 300%. Термін дії сертифіката 5 років. Сертифікат видає МОН.

8. Відповідальність за оснащення навчального закладу несе засновник. За прогалини в цій роботі – потрібно вводити в кодекси нові статті для покарання винних.

9. Вища освіта.

А) Педагогічні університети трансформують підготовку майбутніх педагогів за зразком підготовки лікарів. З таким самим часом навчання. 3 роки теорія педагогіки, психології, фахових дисциплін. Іспит на зразок Кроку. Далі 3 роки фахових практичних дисциплін (методик різних видів діяльності, у тому числі й інклюзія), знову Крок. Рік практики в навчальному закладі й іспит на кваліфікацію вчителя. Багато? Ну... в іншому випадку завтра буде пізно.

Це єдині заклади вищої освіти, які можуть бути дотаційними з прямим призначення ректорів.

Б) Університети не педагогічні. Академічна свобода. Хочете їсти – організовуйтеся так, щоб до вас стояли черги абітурієнтів з цілого світу. А ні – так ні.

Освіта дуже дороговартісна штука. І повертає інвестиції через покоління. Іншого не дано. І керівництво освітою друзів не додає – додає ворогів у геометричній прогресії.

10. Адміністрація навчальних закладів.

Директори: можуть не мати фахової педагогічної освіти, а тільки адміністративну. Можуть не проводити занять – достатньо мати освіту за кваліфікацією «керівництво освітніми закладами». Заступники: навчальне навантаження – половина від вчителів.

11. Підвищення кваліфікації.

Усі заклади підвищення кваліфікації переформатовуються в окремі факультети найближчих педагогічних університетів. Перевага у проведенні занять надається вчителям-методистам, які доносять до вчителів свої розробки – ну хто ж, як не вони, знає, для чого оте все придумане і написане.

150 годин обов'язкової підготовки залишається в силі – кошти з програми «Гроші за вчителем». «Вектор» залишається системою додаткового підвищення кваліфікації за кошти громад або самих учителів.

12. Учителі І–ІІІ ст., профліцеїв і коледжів – статус держслужбовців. Службове житло на час працевлаштування без права приватизації навіть за заслуги – має бути прописано в законі, щоб не було махінацій.

P. S. Ніби найголовніше написав. Окремі зауваження можна обговорювати. Але українська освіта потребує кардинальних змін. Хто ж їх впровадить?..