Велика дидактика проти швидкого дофаміну

Автор: Віктор Громовий, український педагог, освітній експерт, публіцист, шеф-редактор порталу "Освітня політика"

Я вже якось писав, що переконався у невтішних перспективах НУШ, щойно зрозумів: наші топНУШики поняття зеленого не мають про класичні принципи дидактики.

Кажу їм: те, що ви закладаєте в підвалини реформи(принцип задоволення, дитиноугодництво тощо), прямо суперечить базовим принципам дидактики(свідомості й активності, принципу міцності засвоєння знань тощо).

Дивляться як баран на нові ворота.

Щось намагаюсь пояснити, але переконуюсь, що там у головах ну просто чиста дошка (tabula rasa)…

І це було б ще не так страшно, якби вони принаймні знали, що нічого не знають. Тоді б вони, не маючи педагогічної освіти, бодай слухали професіоналів. Але ж ні!

Неможливо нічому навчити людину, яка всілася в керівне крісло і вважає, що все знає. Вона несе ахінею, перенасичену модними англіцизмами, та невміло коментує красиві презентації, підготовлені черговими халтурниками на грантах. А нарід(фуршетні освітяни) бігають фотографуватись із «звіздою».

Звісно, у «звізди» швидко з’являється «запаморочення від успіхів», а рівень професіоналізму стрімко прямує до нуля.

Тому доводиться знову й знову повторювати абеткові речі для «агентів змін».

Нагадаю 7 класичних принципів дидактики — бази, на якій тримається будь-яке якісне навчання:

1. Принцип науковості — навчальний матеріал має ґрунтуватися на перевірених наукових фактах і законах, а не на міфах чи художніх вигадках.

2. Принцип систематичності й послідовності — знання даються в чіткій логічній системі за правилом: «від простого до складного», «від відомого до невідомого».

3. Принцип свідомості й активності — учень повинен розуміти, що і навіщо він учить. Справжнє навчання відбувається лише тоді, коли є власна інтелектуальна праця й осмислення, а не механічне зазубрювання чи пасивне спостереження.

4. Принцип наочності — залучення органів чуття (зору, слуху, дотику) для формування чітких образів і понять (славнозвісне «золоте правило» Яна Амоса Коменського).

5. Принцип доступності — навантаження має відповідати віку, рівню розвитку та реальним можливостям учня. Матеріал не повинен бути занадто легким (тоді немає розвитку), але й не має бути непосильним (тоді зникає мотивація).

6. Принцип міцності засвоєння знань — знання мають закарбуватися в довготривалій пам'яті через повторення, систематизацію та обов'язкове застосування на практиці («мисленнєве тертя»).

7. Принцип зв'язку навчання з життям — теорія повинна працювати на практиці. Учень має бачити, як набуті знання допомагають розв'язувати реальні життєві чи професійні завдання.

Ще Ян Амос Коменський (чули про такого?!) у XVII столітті у своїй фундаментальній праці «Велика дидактика» (Didactica Magna) вперше в історії людства зібрав, науково обґрунтував і вибудував ці правила у цілісну систему.

Протягом майже 400 років психологія та педагогіка розвивалися, додавалися нові методи, але цей фундамент залишився незмінним. Саме тому сучасні спроби побудувати навчання виключно на розвагах або сліпому «споживанні» цифрового контенту без глибокого мисленнєвого тертя та наочного досвіду неминуче розбиваються об закони сприйняття, які Коменський вивів ще у 1630-х роках.