Заборона соцмереж для дітей — чому це важливо не лише для Франції?

Джерело: Освіторія

Ще кілька років тому ідея заборонити дітям користуватися соціальними мережами звучала радше як маргінальна або популістська. Соцмережі для дітей сприймалися дорослими як невід’ємна частиною сучасного дитинства.  Так само, як телевізор для покоління 1990-х чи комп’ютерні ігри для початку 2000-х. Але сьогодні ситуація кардинально змінилася. Про заборону або жорстке обмеження доступу дітей до соцмереж говорять не лише батьківські форуми чи педагогічні конференції, а й провідні світові медіа — від The Economist до Financial Times. А парламенти різних країн уже не просто дискутують, а ухвалюють конкретні рішення.

Просування у французькому парламенті законодавчих обмежень для неповнолітніх — лише один епізод у значно ширшій глобальній історії. Насправді світова розмова про соцмережі й дітей давно вийшла за межі моралізаторства й перейшла в площину політики, економіки та національної безпеки.

Чому про це пише The Economist

Для таких видань, як The Economist, тема соцмереж і дітей — це не про «погані гаджети» чи «ледачих підлітків». Це про системні ризики, які впливають на суспільство в довгостроковій перспективі.

По-перше, соціальні мережі перестали бути просто каналом спілкування. Вони стали інфраструктурою формування уваги, емоцій і поведінки. Алгоритми TikTok, Instagram чи YouTube не лише показують контент — вони навчають мозок реагувати на світ через нескінченну стрічку коротких стимулів. Саме тому журналісти The Economist не ставлять питання  «чи шкідливі соцмережі», а формулюють запит суспільства наступним чином: «що стається з цілим поколінням, яке формується всередині алгоритмів».

По-друге, проблема набула масштабності. Майже кожна розвинена країна стикається з однаковими симптомами: зростання тривожності серед підлітків, проблеми з концентрацією, порушення сну, спалахи агресії та самоушкодження. Коли ці явища стають статистикою, а не поодинокими історіями, вони автоматично переходять у сферу державної відповідальності.

Саме тому The Economist каже, заборона та вікові обмеження більше не культурна війна поколінь, це вже новий етап регулювання цифрового середовища — подібний до того, як у 20-му столітті держава почала регулювати тютюн або алкоголь.

Австралія як тестовий полігон: що дала заборона

Поворотним моментом у глобальній дискусії стала Австралія — перша країна, яка наважилася на фактичну заборону користування соціальними мережами для дітей до 16 років. Саме цей кейс уважно аналізують світові медіа, зокрема й The Economist.

Заборона не вирішила всіх проблем — і цього ніхто не приховує. Але вона дала кілька важливих результатів.

•  Змістила відповідальність.

Якщо раніше контроль за цифровим життям дитини майже повністю лежав на батьках і вчителях, то тепер частина відповідальності перейшла до платформ і держави. Соцмережі більше не можуть робити вигляд, що «просто надають сервіс».

•  Зменшився ранній і безконтрольний доступ дітей до алгоритмічного контенту.

Навіть часткове обмеження означає, що соціальні мережі перестають бути «фоном» з молодшого шкільного віку — а це критично важливо для розвитку уваги й емоційної регуляції.

•  Заборона запустила чеснішу розмову.

Після австралійського рішення стало складніше ігнорувати питання: якщо платформа не підходить для дітей — чому вона так активно бореться за їхню увагу?

Що насправді непокоїть країни в соцмережах?

Утім, головна тривога держав — не самі гаджети й не факт онлайн-спілкування. Країни турбує логіка роботи соцмереж.

The Economist звертає увагу на кілька ключових ризиків:

•  алгоритми, які підсилюють радикальний або емоційно токсичний контент;

•  бізнес-модель, що заробляє на максимальному утриманні уваги, а не на користі для дитини;

•  стирання межі між розвагою, рекламою й психологічним тиском;

•  відсутність реального механізму вікової перевірки.

Саме ці фактори, а не абстрактне «сидіння в телефоні», змушують уряди втручатися. І саме вони стоять за рішенням Франції, за дебатами в ЄС і за все гучнішою світовою дискусією.

Франція запускає великі зміни: соцмережі до 15 років будуть під забороною

Поки світ дискутує про вплив соціальних мереж на психічне здоров’я дітей, Франція зробила рішучий крок. 26–27 січня 2026 року Національна асамблея (це нижня палата парламенту) підтримала законопроєкт, який забороняє дітям до 15 років користуватися соціальними мережами.

«Цим законом ми встановлюємо чіткі обмеження в суспільстві. Ми кажемо щось просте: соціальні мережі не є нешкідливими», — сказала депутатка парламенту Лор Міллер, авторка законопроєкту.

Це рішення стало одним з найгучніших в Європі у сфері цифрового регулювання. Законопроєкт передбачає обмеження доступу до платформ і нові зобов’язання для самих компаній — перевіряти вік користувачів і блокувати неповнолітніх.

Чому це важливо саме для Франції?

Франція зіштовхується з тими самими побоюваннями, що й інші європейські країни: зростання тривожності, проблеми самооцінки, залежність від екранів та алгоритмічний вплив на психіку підлітків. Ці теми не лише звучать у соціальних опитуваннях, а й стали предметом серйозних обговорень у державних інституціях.

Президент країни Еммануель Макрон неодноразово наголошував, що цифровий простір має бути безпечним для молоді. «Мозок наших дітей — не товар. Емоції наших дітей — не для того, щоб їх продавали чи маніпулювали ними. Ні американські платформи, ні китайські алгоритми не повинні використовуватися для цього».

У відеозверненні Макрон також заявив, що його уряд прискорить законодавчу процедуру, щоб нові правила могли набрати чинності вже до початку навчального року, тобто вже з вересня 2026 року.

Ще один меседж президента — цілісність підходу: заборона соцмереж має доповнитися забороною мобільних телефонів у старших класах середніх шкіл. У найближчому майбутньому це має зменшити залежність від гаджетів, зокрема смартфонів, у навчальному середовищі.

Франція задає тон в Європі

Те, що цей законопроєкт парламент підтримав майже одностайно, це рідкісне явище в політичному житті країни, де часто точаться гострі дебати з багатьох питань. Це свідчить про широкий консенсус щодо проблеми і про те, що питання цифрового добробуту дітей перестало бути другорядним.

За даними французького Міністерства охорони здоров’я, кожен другий підліток проводить від 2 до 5 годин на день зі смартфоном. У звіті, опублікованому в грудні 2025, вказано, що близько 90% дітей віком від 12 до 17 років щодня використовують смартфони для доступу до інтернету. 58% підлітків використовують свої пристрої для соціальних мереж.

Навіть більше, Франція вже тривалий час просуває ідею встановлення «цифрової більшості» — віку, з якого підліток може реєструватися й користуватися онлайн-послугами без батьківської згоди. У 2023 році в країні вже ухвалили закон про цифрову більшість у 15 років, але він так і не набрав чинності.

У червні 2025 року Макрон навіть заявив, що Франція почне діяти на національному рівні, якщо Європейський Союз не схвалить такого вікового порогу для всієї спільноти. Це означає, що Париж хоче не лише запроваджувати власні правила, а й формувати стандарти для всієї Європи.

Де зараз інші країни Європи?

Цей майбутній французький закон — частина ширшої європейської дискусії. У листопаді 2025 року Європейський парламент підтримав резолюцію, яка закликає встановити мінімальний вік для доступу до соціальних мереж — не нижче 16 років.

Це означає, що стандарти «цифрової вікової більшості» визначаються не на національному рівні, а потенційно на рівні всього ЄС. Деякі країни — Данія та Норвегія — вже обговорюють власні обмеження у 15 років. Винятки будуть можливі за згоди батьків.

Таким чином, Франція не лише ухвалила важливий внутрішній закон, а й стала каталізатором ширших дебатів у Європі — про те, які цифрові права й обов’язки мають бути у дітей і які стандарти безпеки й обмежень повинні захищати їх здоров’я та розвиток у цифровому світі.

Український контекст: чому для нас це питання ще складніше

Цього тижня тема соцмереж стала предметом політичного обговорення в Україні. Депутати Верховної Ради звертають увагу на необхідність обмежити доступ дітей і підлітків до соціальних мереж, аргументуючи це потребою захистити психічне здоров’я молоді та зменшити ризики залежності й психологічного тиску онлайн.

На тлі європейських заборон і французьких законів українська дискусія про соцмережі для дітей все ж звучить інакше. Освітяни, психологи, батьки й представники громадських організацій обговорювали не лише шкоду алгоритмів, а й реальність війни, у якій смартфон часто є не розвагою, а інструментом безпеки.

В Україні телефон для дитини — це:

• зв’язок з батьками під час повітряних тривог;

• можливість написати, якщо щось сталося дорогою до школи;

• спосіб повідомити, що дитина в укритті або вже вдома;

• іноді — єдиний канал контакту з близькими, які на фронті або за кордоном.

Саме тому багато українських батьків і вчителів обережно реагують на ідею повних заборон. У нашому контексті відключити дитину від смартфона — не те саме, що в мирній країні. І це принципова різниця, яку важливо враховувати в будь-якій розмові про обмеження.

Водночас українські експерти сходяться в одному: питання не в самому смартфоні, а в тому, який контент і з якою логікою потрапляє до дитини.

Не «заборонити», а зробити безпечнішим

Лікарі та дитячі психологи, які долучалися до обговорень цього тижня, наголошують: навіть без законодавчих заборон дорослі можуть суттєво зменшити шкоду від соцмереж — якщо змінити підхід.

Ключова ідея, яку вони повторюють: контроль важливіший за тотальну заборону, а довіра ефективніша за стеження.

Що радять лікарі та психологи батькам?

• Розділяти «зв’язок» і «контент».

Смартфон може залишатися засобом комунікації, але соцмережі повинні мати чіткі правила: час, тривалість, дозволені платформи.

Не віддавати алгоритмам роль вихователя. Якщо дитина до 13–15 років проводить години в TikTok чи Reels без пояснень і розмов — її емоційний розвиток фактично віддається на розсуд платформ.

•  Говорити не про «залежність», а про самопочуття.

Замість «ти знову сидиш у телефоні» — запитувати: «Як ти почуваєшся після соцмереж?», «Що тебе там зачепило?»

•  Пояснювати, як працюють соцмережі.

Діти значно легше обмежують себе, коли розуміють, що стрічка — не випадкова, а спеціально налаштована, щоб утримувати увагу.

Що можуть зробити вчителі

Для школи питання соцмереж — це не лише дисципліна, а й психологічна гігієна навчання.

Фахівці радять:

•  домовлятися про зрозумілі й стабільні правила користування телефонами в школі, а не ситуативні заборони;

•  говорити з учнями про вплив короткого відеоконтенту на концентрацію — не як заборону, а як навичку саморегуляції;

•  залучати батьків до спільної позиції, щоб дитина не жила між двома протилежними вимогами — «вдома можна все» і «в школі не можна нічого».