Арбітражне застереження: які формулювання працюють

У міжнародній комерційній практиці міжнародний арбітраж став стандартом через нейтральність, передбачуваність та уникнення ризику «домашнього правосуддя». Але ефективність механізму залежить від того, наскільки точно сформульоване застереження. Помилка в назві інституції, неправильне місце арбітражу чи нечітке охоплення спорів можуть зробити угоду патологічною та непридатною для застосування. Тому формулювання визначає долю справи ще до її виникнення.

Чому точність формулювання арбітражного застереження визначає долю спору

Арбітражний механізм базується на домовленості сторін: лише погоджена інституція має повноваження здійснювати розгляд. Якщо застереження нечітке, кожна сторона може ставити під сумнів його чинність. Це впливає на те:

• чи визнає обрану інституцію суд країни місця виконання рішення;
• чи буде виконуватися рішення в Україні або за кордоном;
• чи не з’явиться чергова новина про недійсну арбітражну угоду.

Нечіткі формулювання часто спричиняють паралельні спори: одна сторона йде в арбітраж, інша — у державний суд.

Які елементи застереження забезпечують передбачуваність і виконуваність

Робоче арбітражне застереження має містити обов’язкові компоненти:

1. Інституція або регламент.
   Чітке найменування:
• «Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палата України»;
• «ICC» або «LCIA».
  Помилка робить угоду недійсною.
2. Місце арбітражу.
   Воно визначає право процедури та судовий контроль:
   «Seat — London», «місце — Київ».
3. Кількість арбітрів.
   Один або три — відсутність визначення може суперечити очікуванням сторін.
4. Мова арбітражу.
   Уникає непорозумінь у міжнародних контрактах.
5. Охоплення спорів.
   Оптимальна формула — «усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають із цього договору або у зв’язку з ним».
6. Посилання на медіацію (за потреби).
   Важливо, щоб медіація не блокувала звернення до арбітражу.

Ці елементи забезпечують передбачуваність і виконання рішення як в Україні, так і в інших юрисдикціях.

Які помилки у формулюваннях роблять застереження недійсним або неефективним

Найчастіше зустрічаються:

1. Посилання на неіснуючу інституцію.
   Наприклад, «Арбітражна палата при Верховному суді комерції».
2. Суперечливі формулювання.
   «Спір передається до суду або арбітражу» — фактично відсутня домовленість.
3. Зазначено місце проведення, але не seat.
   «Слухання у Варшаві» — без визначення правової юрисдикції.
4. Неповна назва інституції.
   «Комерційний арбітражний суд при ТПП» — без країни.
5. Звуження охоплення спорів.
   Фраза «спори щодо тлумачення» не охоплює порушення виконання.
6. Невдала інтеграція медіації.
   «Спір вирішується шляхом медіації, а рішення ухвалює медіатор» — юридично неможливо.

Такі помилки призводять до відмови в юрисдикції або у визнанні рішення.

Як підібрати просте, робоче формулювання, зрозуміле обом сторонам

Найкраще — використовувати стандартизовані моделі, рекомендовані інституціями. Наприклад, МКАС при ТПП України пропонує:

«Усі спори, розбіжності або вимоги… вирішуються в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України… Місце — Київ… Мова — українська/англійська…».

Для міжнародних контрактів формулу адаптують під ICC, LCIA, SCC, VIAC. Головне — щоб кожна сторона розуміла, де та як буде вирішуватися справа, адже саме арбітражна угода визначає подальший шлях врегулювання.