Відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. ‼️У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу
✅ переїзд на нове місце проживання; ✅переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
✅вступ до закладу освіти; ✅неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
✅ вагітність;
✅ догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
✅ догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію;
✅ прийняття на роботу за конкурсом;
✅ а також з інших поважних причин,
‼️роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регулює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).
Отже, керуючись вищевикладеним, без попередження роботодавця за два тижні, працівник має право розірвати трудовий договір:
1. У випадках, передбачених ст. 38 Кодексу законів про працю України.
2. У зв’язку із веденням бойових дій у районах, де розташоване підприємство, та через загрозу для життя та здоров’я працівник також має право розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження.
Коментарі
Додати коментар