Нова система оцінювання результатів навчання учнів: огляд проєкту наказу МОН

Долучаємось до громадського обговорення

Нещодавно Міністерство освіти та науки запропонувало для громадського обговорення проєкт наказу про систему та загальні критерії оцінювання результатів навчання здобувачів освіти. Зауваження та пропозиції до зазначеного проєкту акта приймаються до 11.11.2025 на електронну адресу: yevhenii.simenyk.mon@gmail.com або через eDem. У цій статті ми підготували вибірковий огляд ключових положень цього документа, що регламентують нові підходи до процедури оцінювання учнів.

Ключові поняття

Оцінювання результатів навчання здобувачів освіти є невід’ємною складовою освітнього процесу, яка спрямована на визначення рівня досягнення очікуваних результатів навчання. У Проєкті визначено такі ключові поняття:

• Оцінювання — це систематичне спостереження, збір, фіксація та інтерпретація інформації про навчальну діяльність учнів із урахуванням особливостей освітніх програм, академічної свободи вчителя та рівня навчання учня.

• Оцінка — результат оцінювання, що відображає рівень навчальних досягнень учня відносно очікуваних результатів. Вона може бути кількісною (у балах) або вербальною (у рівнях) і є конфіденційною інформацією, доступною лише учню та законним представникам. 

• Система оцінювання результатів навчання — це сукупність принципів, методів і процедур, що забезпечують відповідність результатів навчання державним стандартам і застосовуються в усіх закладах загальної середньої освіти.

• Об’єкт оцінювання — результати навчання здобувачів освіти, тобто набуті знання, уміння, навички, способи мислення, цінності та ставлення, які можна ідентифікувати, виміряти та продемонструвати.

• Вимоги до результатів навчання визначені державними стандартами відповідних рівнів освіти та є основою для формування об’єктивної, прозорої та справедливої системи оцінювання.

Принципи оцінювання

Принципи визначають основи культури оцінювання в закладі освіти, встановлюють обов’язкові правила та процедури, яких мають дотримуватися всі учасники освітнього процесу. Кожен учень має право на оцінювання, що ґрунтується на таких фундаментальних засадах:

• Справедливість передбачає застосування чітких і зрозумілих критеріїв, відомих учням заздалегідь, урахування індивідуальних особливостей, можливість продемонструвати результати різними способами, а також право на зворотний зв’язок та апеляцію оцінки.

• Неупередженість означає, що оцінка ґрунтується виключно на досягненнях учня, без впливу особистих ставлень чи упереджень педагога. Процедури оцінювання мають бути прозорими, а критерії — зрозумілими для здобувачів освіти.

• Об’єктивність забезпечується використанням стандартизованих інструментів і процедур, чітких критеріїв та можливістю перевірки результатів іншими фахівцями. Оцінювання має зосереджуватися на вимірюваних результатах, а не на зусиллях чи поведінці учня.

• Недискримінаційність гарантує рівні можливості для всіх учнів, враховуючи їхні освітні потреби. Методи оцінювання мають бути доступними, адаптованими до індивідуальних особливостей без зниження стандартів і виключати будь-які форми упередженості за ознаками статі, національності, віку, релігії чи соціального статусу.

• Доброчесність означає дотримання етичних норм та принципів академічної доброчесності всіма учасниками освітнього процесу. У разі їх порушення (наприклад, плагіат, списування, шахрайство та інші нечесні практики) учитель має право не оцінювати роботу та запропонувати повторне проходження оцінювання.

• Заклад освіти може розробляти критерії оцінювання для різних видів робіт і форм навчання (дистанційної, змішаної, групової, проєктної тощо). Ці критерії варто обговорювати зі здобувачами освіти та оприлюднювати на сайті закладу.

Функції оцінювання

Оцінювання виконує низку важливих функцій, що забезпечують ефективність освітнього процесу та роблять його не лише інструментом вимірювання, а й потужним засобом розвитку, підтримки та управління освітнім процесом: 

• Діагностувальна функція дає змогу визначити рівень сформованості компетентностей учнів, виявити причини труднощів і прогалин у знаннях, скоригувати навчальний процес. 

• Мотиваційна функція стимулює інтерес до навчання, формує внутрішню мотивацію, бажання вдосконалюватися та досягати кращих результатів. 

• Коригувальна функція допомагає спрямувати навчання у правильному напрямі: результати оцінювання дають змогу учневі усвідомити свої слабкі сторони, а вчителю — адаптувати методику, підібрати індивідуальні завдання чи додаткові матеріали.

• Прогностична функція полягає у визначенні перспектив подальшого навчання. Вона дає можливість прогнозувати освітні потреби, планувати індивідуальну траєкторію розвитку, обирати напрями поглибленого вивчення предметів.

• Розвивальна функція сприяє формуванню рефлексії, самоконтролю й уміння аналізувати власні результати. Оцінювання стимулює здобувачів освіти до критичного мислення, пошуку ефективних способів навчання й особистісного зростання.

• Навчальна функція забезпечує зворотний зв’язок між учителем і учнем. Оцінка не лише фіксує результат, а й містить рекомендації щодо покращення знань і навичок, допомагає скорегувати подальший навчальний рух.

• Виховна функція формує відповідальність, дисциплінованість і самостійність. Регулярне оцінювання привчає учнів планувати час, ставити цілі, працювати наполегливо та усвідомлювати власну роль у навчальному процесі.

• Управлінська функція забезпечує прийняття обґрунтованих рішень на рівні учителя, школи та системи освіти.

Результати оцінювання використовують для визначення успішності, переведення до наступного класу, планування додаткової підтримки й моніторингу якості освіти.

Підходи до оцінювання результатів навчання

Оцінювання результатів навчання здійснюється на основі компетентнісного підходу, який орієнтується на здатність учнів застосовувати знання, уміння та цінності у реальних і навчальних ситуаціях. Для забезпечення цілісного розуміння навчальних досягнень і сприяння формуванню ключових компетентностей вчителю необхідно:

• Використовувати життєві та практико-орієнтовані завдання та оцінювати практичне застосування знань, а не лише їх відтворення.

• Застосовувати різноманітні методи оцінювання, що дають змогу визначити рівень сформованості знань, умінь, ставлень і цінностей.

• Оцінювати не лише результат, а й процес навчання, враховуючи індивідуальний поступ, активність, співпрацю та здатність учня до критичного мислення.

• Підтримувати позитивне ставлення до навчання, визнаючи значущість кожного досягнення.

• Визначати рівень сформованості наскрізних умінь (командна робота, комунікація, вирішення проблем, креативність).

• Акцентувати увагу на розвитку вмінь, а не на підрахунку помилок.

• Надавати якісний зворотний зв’язок учням і батькам із конкретними рекомендаціями для подальшого зростання.

• Залучати учнів до самооцінювання та взаємооцінювання, розвиваючи навички рефлексії та відповідальності за власне навчання.

• Враховувати контекст навчання та індивідуальні особливості кожного здобувача освіти, забезпечуючи об’єктивність і справедливість оцінювання.

• Використовувати критерійне оцінювання, де рівні досягнень чітко визначені й зрозумілі для учнів.

Види оцінювання та види оцінок

У сучасній школі застосовуються різні види оцінювання, кожен з яких має своє призначення, мету, особливості проведення та форму подання результатів:

Формувальне оцінювання - це безперервний процес спостереження за динамікою навчального поступу учнів. Його головна мета — не виставлення оцінки, а покращення навчання через своєчасний зворотний зв’язок і підтримку індивідуального розвитку. Під час його проведення вчитель порівнює поточні результати учня з його попередніми досягненнями, визначає освітні потреби, дає рекомендації щодо подальшого навчання. Для цього використовуються такі інструменти:

• спостереження, діагностичні завдання;

• взаємооцінювання (у парах, групах);

• самооцінювання учнів;

• усний або письмовий коментар учителя;

• рефлексійні картки, чеклісти, рубрики.

Під час формувального оцінювання переважно застосовується вербальна оцінка, яка має бути сформульована у вигляді лаконічного, доброзичливого, чіткого, об’єктивного, конкретного, доступного для розуміння конструктивного коментаря, що характеризує результати навчання учня та процес його навчальної діяльності.

Поточне оцінювання - це проміжна перевірка засвоєння матеріалу на певних етапах навчання, яка спрямована на контроль досягнутих результатів і визначення того, наскільки вони відповідають очікуваним. Для цього використовуються такі інструменти:

• письмові роботи, тести, практичні завдання;

• усні відповіді, опитування;

• короткі контрольні роботи;

• міні-проєкти, інтерактивні вправи.

Поточне оцінювання дозволяє вчасно виявити труднощі у навчанні, скоригувати освітній процес і забезпечити поступовий перехід до тематичного оцінювання.

Підсумкове оцінювання - проводиться для визначення ступеня досягнення результатів навчання відповідно до вимог державних стандартів. Методи та інструменти для його проведення, кількість підсумкових робіт зазначають в освітній програмі закладу освіти з урахуванням рекомендацій МОН. Підсумкове оцінювання має такі різновиди:

• Тематичне оцінювання. Здійснюється після вивчення теми, розділу чи модуля, а його результати базуються на даних поточного оцінювання або спеціальних підсумкових роботах. Проведення тематичного підсумкового оцінювання та фіксування його результатів у журналі здійснюється за рішенням закладу освіти і прописується в правилах і процедурах оцінювання в освітній програмі закладу освіти. 

• Семестрове оцінювання. Проводиться наприкінці навчального семестру на основі усіх поточних і тематичних результатів й дозволяє визначити рівень сформованості компетентностей за піврічний період.

• Річне оцінювання. Є узагальненим результатом навчальних досягнень учня протягом року та враховує динаміку розвитку, стабільність результатів та участь у навчальній діяльності.

Семестрове та річне підсумкове оцінювання є обовʼязковим. Під час підсумкового оцінювання (бального або рівневого) може паралельно може застосовуватися формувальне оцінювання. 

Державна підсумкова атестація є різновидом підсумкового оцінювання і передбачає оцінювання відповідності результатів навчання здобувачів освіти, які завершили здобуття початкової, базової середньої або профільної середньої освіти, вимогам відповідних державних стандартів освіти. Особливості його проведення, вимоги до змісту та критерії оцінювання визначає МОН в установленому законодавством порядку.

Учитель самостійно обирає методи та інструменти оцінювання відповідно до навчальної програми, забезпечуючи при цьому прозорість, об’єктивність та зрозумілість для здобувачів освіти й батьків. В освітній програмі закладу освіти визначаються:

• кількість підсумкових робіт;

• форми проведення тематичного оцінювання;

• правила фіксування результатів;

• особливості застосування вербальних оцінок.

Форми оцінювання

Вибір форми оцінювання залежить від цілей оцінювання, специфіки предмета та потреб здобувачів освіти й визначається за різними ознаками: 

1. За суб’єктом оцінювання

1.1.Оцінювання вчителем - застосовується під час формувального та підсумкового оцінювання. Під час його проведення вчитель:

• формулює об’єктивні та зрозумілі навчальні цілі;

• ознайомлює учнів із критеріями оцінювання;

• надає своєчасний конструктивний зворотний зв’язок, підкреслюючи позитивну динаміку та індивідуальні труднощі.

1.2. Взаємооцінювання - здійснюється здобувачами освіти в парах або групах за визначеними критеріями. Учитель створює умови для:

• аналізу навчальної діяльності інших;

• надання конструктивного зворотного зв’язку; 

• дотримання критеріїв оцінювання.

1.3. Самооцінювання - учні самостійно порівнюють власні результати з критеріями та аналізують свої досягнення. Вчитель підтримує розвиток уміння:

• аналізувати власну навчальну діяльність;

• усвідомлювати свої дії та судження;

• визначати кроки для покращення результатів.

Примітка: суб’єктами формувального оцінювання можуть бути як вчитель, так і здобувачі освіти (самооцінювання та взаємооцінювання), а суб’єктом підсумкового оцінювання є виключно вчитель.

2. За об’єктом оцінювання:

2.1. Оцінювання процесу (формувальне оцінювання) - передбачає спостереження за ходом виконання завдань, рішень та стратегій здобувачів освіти та дає змогу врахувати:

• зусилля та рівень залученості;

• самостійність і здатність до взаємодії;

• рефлексію учнів.

Для його проведення використовують такі інструменти: спостереження, рефлексивні щоденники, індивідуальні та групові бесіди, форми самооцінювання та взаємооцінювання.

2.2. Оцінювання результату (поточне та підсумкове оцінювання) - передбачає оцінку кінцевого продукту або досягнутого результату за визначеними критеріями з використанням таких інструментів:

• письмові та усні роботи;

• публічні презентації;

• захист проєктів;

• створені продукти (моделі, програми, вироби, дослідження).

3. За способом представлення результатів (можуть проводитись із застосуванням цифрових інструментів, особливо під час дистанційного або змішаного навчання):

• Усна форма передбачає проведення індивідуальних і фронтальних опитувань, співбесід, інтерв’ю, гейміфікованих оцінювань, виконання завдань щодо перетворення здобувачами освіти в текстову форму інформації, поданої в будь-якій іншій формі тощо.

• Письмова форма передбачає проведення письмових робіт різної тривалості (зокрема самостійних, контрольних робіт, тестувань, графічних робіт з контурними картами, кресленнями, рисунками тощо).

• Практична форма забезпечує оцінювання результатів навчання через виконання досліджень, створення проєктів (технологічних, мистецьких тощо), моделювання об’єктів, виготовлення виробів тощо

4. За кількістю здобувачів освіти, які одночасно беруть участь в оцінюванні результатів навчання (у дистанційному та змішаному навчанні ці форми можуть реалізовуватися як очно, так і дистанційно за допомогою цифрових технологій):

• Індивідуальне оцінювання - виконується кожним здобувачем окремо. Може включати оцінювання вчителем і самооцінювання.

• Групове оцінювання - виконується в парах або групах. Передбачає оцінювання вчителем, взаємооцінювання, самооцінювання особистого внеску у спільний проєкт.

• Фронтальне оцінювання - всі учні одночасно виконують однакові або подібні завдання. Може включати оцінювання вчителем, взаємооцінювання, самооцінювання.

Методи та інструменти оцінювання

Методи оцінювання обирає вчитель самостійно, враховуючи:

• специфіку предмета або інтегрованого курсу;

• вимоги до результатів навчання, визначені державними стандартами освіти;

• особливості здобувачів освіти у класі або групі.

Вибрані методи мають відповідати формам та видам оцінювання і забезпечувати реалізацію його функцій (діагностичної, мотиваційної, коригувальної тощо). 

У проєкті визначено такі інструменти оцінювання:

Педагогічне спостереження 

Суть методу: цілеспрямоване сприйняття проявів освітнього процесу.

Застосування: вчитель спостерігає за учнями під час виконання завдань, розв’язання проблем, моделювання вмінь, розмірковування вголос, комунікації та взаємодії з однолітками.

Особливості:

• спостереження може бути індивідуальним або груповим;

• використовується для поточного формувального оцінювання;

• результати фіксують у довільній формі, зокрема через ситуативні нотатки (опис конкретних спостережень за поведінкою, вміннями та стосунками учнів) або контрольні переліки («так/ні» фіксація виконання завдань відповідно до критеріїв навчальної програми). 

Аналіз продуктів діяльності

Суть методу: передбачає оцінювання результатів виконання учнями навчальних завдань за заздалегідь розробленими критеріями та шкалою, зокрема досліджень, реалізацію проєктів, розроблення способу / алгоритму розв’язання завдання / проблеми, виготовлення виробів, виконання музичних творів тощо.

Одним із дієвих інструментів є портфоліо – цілеспрямований набір зразків виконаних робіт, результатів самооцінювання та формулювань цілей, що демонструють навчальний поступ здобувача освіти.

Критерії ефективності портфоліо:

• регулярне оновлення для актуальності інформації;

• доступність для батьків або осіб, які їх замінюють;

• наявність різних типів робіт (тексти, малюнки, аудіо- та відеозаписи, фотографії, графіка);

• чіткі критерії оцінювання кожної роботи.

Словесні методи оцінювання

Суть методу: отримання даних про навчальні досягнення через слово. Ефективними інструментами для формувального поточного та підсумкового оцінювання здобувачів освіти є:

• Опитування – збір інформації про процес і результати навчання за допомогою інтерв’ю або анкетування.

• Бесіда – комплексне багатостороннє обговорення діяльності та досягнень здобувачів освіти.

• Інтерв’ю, обговорення кейсів, усне тестування.

Інструментарій оцінювання

Це сукупність спеціально розроблених завдань та / або чек листів для здійснення оцінювання результатів навчання здобувачів освіти, які вчитель добирає та/або розробляє самостійно. Це можуть бути:

• компетентнісні завдання (кейси з практичною ситуацією, що потребує навчальних дій);

• тести, контрольні роботи, проєкти, творчі завдання;

• чек-листи для фіксації критеріїв виконання завдань.

Вимоги до інструментів оцінювання:

• відповідність результатам навчання, які оцінюють;

• релевантність функціям оцінювання (діагностична, розвивальна, мотиваційна тощо);

• відповідність видам і формам оцінювання (усна, письмова, практична, індивідуальна, групова).

Шкали та критерії оцінювання результатів навчання

Вибір шкали оцінювання залежить від рівня освіти, специфіки предмета та потреб учнів й може здійснюватись за трьома основними шкалами: 

І. Номінальна шкала оцінювання (наприклад, «сформовано / формується», «зараховано / незараховано»).

Застосовується для:

• учнів першого циклу початкової школи (1-2-х класів);

• учнів, які навчалися за кордоном;

• окремих навчальних предметів за рішенням педагогічної ради.

Особливості: 

• оцінювання носить здебільшого вербальний характер і фіксується у свідоцтві досягнень;

• для окремих категорій здобувачів освіти у випадках визначених МОН використовується номінальна шкала (зараховано / не зараховано) та надається можливість звільнення від оцінювання окремих освітніх компонентів

ІІ. Рівнева шкала оцінювання

Передбачає чотири рівні, які можуть позначатися словами або літерами:

• Початковий (П);

• Середній (С);

• Достатній (Д);

• Високий (В).

Застосування: для учнів 3–4 класів.

Особливості: дозволяє оцінювати не лише результат, а й ступінь оволодіння вмінням.

ІІІ. Бальна шкала оцінювання

Використовується 12-бальна шкала, де оцінки від 1 до 12 співвідносяться з рівневою шкалою таким чинос:

• Початковий рівень - 1–3 бали;

• Середній рівень - 4–6 балів;

• Достатній рівень - 7–9 балів;

• Високий рівень - 10–12 балів.

Застосування: для учнів 5–12 класів.

Особливості: семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація здійснюються за 12-бальною національною шкалою.

Заклад освіти може запровадити власну шкалу (описову, 100-бальну накопичувальну тощо), але для підсумкового оцінювання він має встановити правила переведення власної шкали у 12-бальну. 

Критерії оцінювання

Підсумкове оцінювання реалізується через норми оцінок, які встановлюють чітку відповідність між вимогами до результатів навчання та показником у балах.

Критерії для формувального оцінювання мають такі особливості:

• розробляються вчителем, за можливості — разом із учнями;

• оформляються у вигляді чек-листів, що відображають очікувані результати на кожному рівні;

• грунтуються на критеріях підсумкового оцінювання, але уточнюють та індивідуалізують їх;

• оцінюють компетентності, а не лише обсяг засвоєних знань: робиться акцент на практико-орієнтованих завданнях та рівні оволодіння умінням, а не на кількості помилок.

Правила і процедури здійснення оцінювання

Правила та процедури оцінювання розробляє заклад освіти, керуючись чинним законодавством та рекомендаціями МОН. Вони можуть включати:

• порядок виставлення підсумкової річної оцінки за предмети;

• порядок проведення тематичного оцінювання;

• терміни та порядок захисту проєктів;

• умови використання різних форм оцінювання (усної, письмової, практичної, індивідуальної чи групової);

• способи інформування учнів і батьків про критерії та результати оцінювання.

Правила і процедури оцінювання фіксуються в освітній програмі закладу та затверджуються педагогічною радою. З метою забезпечення прозорості, зрозумілості та об’єктивності оцінювання для здобувачів освіти та їхніх батьків заклад освіти має:

• до початку навчального року ознайомити їх з правилами та процедурами;

• використовувати різні форми комунікації (усні інструктажі, письмові пам’ятки, електронні ресурси);

• підготовати пам’ятки для кожного предмета чи курсу з описом правил і критеріїв оцінювання.

Оцінювання здобувачів освіти з особливими освітніми потребами 

Оцінювання учнів із ООП здійснюється відповідно до індивідуальної програми розвитку, розробленої на основі висновку фахівців ІРЦ. Особливості оцінювання здобувачів освіти з ООП:

• виключаються ті знання, вміння або види діяльності, які здобувачу освіти складно або неможливо опанувати через його особливості;

• критерії оцінювання коригуються відповідно до індивідуальних освітніх потреб;

• забезпечується рівність доступу до навчання та об’єктивність оцінки.