Про плюси та мінуси шкільної оцінки учнів за групами результатів

Автор:  Руслан Шеремета

Будь-яка праця людини потребує оцінки і оплати, в мотиваційній формі - від банального “молодець” до повноцінної заробітної плати з винагородою у вигляді тринадцятої зарплати і премії за успішну працю. Руслан Шеремета, вчитель історії Одеського ліцею “Михайлівський”, тренер НУШ, вчитель вищої категорії, вважає, що ви весь час обираєте для себе важливі речі у житті, виконуєте свою роботу вчителя, навчаєте ваших учнів, що теж є працею, яку слід оцінити. Але яким чином треба оцінювати і чи є компроміси в цій процедурі?

Філософія шкільної освіти в різні епохи була своя - переписувачі табличок, рукописів; нотарі; священники; чиновники; робітники із вмінням зрозуміти написані інструкції; загальна обов’язкова освіта. Знання, отримані в школі, надійно перевіряються практикою життя. І виходить, що читати й писати людина вміє - а насправді освічена не дуже.

Чому так важлива проблема оцінювання праці маленьких громадян України? Бо вже досить тривалий час, а саме з початку минулого навчального року в педагогічних колективах тривають суперечки про доцільність оцінювання навчальних поступів учнів за так званими “групами результатів”. Чому виникають суперечки та існує таке тотальне несприйняття в соціальних мережах? Навіть петиція була створена і підписана про відкликання “груп результатів”…

За моєю суб’єктивною думкою, яка сформована на моїй компетентності як вчителя, як співавтора навчальних матеріалів та тренера НУШ, “Нова українська школа” - ключова реформа Міністерства освіти і науки в останнє десятиліття. “Головна мета - створити школу, в якій буде приємно навчатися і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й уміння застосовувати їх у повсякденному житті”, цитуючи МОН.

Звернемось до закону: “Результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, набуті у процесі навчання, виховання та розвитку, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих освітніх компонентів” (Розділ I, стаття 1, пункт 22 Закону України “Про освіту”). Я вимушений цитувати Закон “Про освіту” для того, щоб пояснити - праця учня така ж важлива для суспільства, як і всі інші прояви трудової діяльності дорослих. Ба більше, інтелектуальна праця - це одна з найважчих видів праці.

Зміна підходів до кінцевого результату змінює і критерії оцінювання цього ж результату

Критерії оцінювання навчального поступу учнів існували завжди. Вони були уніфіковані і неуніфіковані, вербальні і числові, відрізнялися кількістю і якістю чисел тощо. І ніколи не викликали у вчителів якихось протестних дій, доки не з’явились групи результатів.

“Розжована”, поділена на кілька складових частин для оцінки різних вмінь, загального розуміння та дії, ця оцінка раптом стала непереборною перешкодою для багатьох вчителів та батьків. А може причина несприйняття вчителями цієї розділеної оцінки ховається в іншому? Хоча словесники завжди мали різні групи оцінок по видах діяльності учнів.

Ми ніколи не будемо знати справжніх причин впровадження НУШ. Може це і на добре - не всі здатні мислити стратегічно і тоді виникають різноманітні “теорії змов”, “масонські освітні ложі” тощо. Це видно по спротиву нововведенням. Є, звичайно, і досить дико дивні рекомендації: “Не застосовувати червоне чорнило для виправлення помилок, бо це стресує учнів…” А те, що зелений колір породжує вседозволеність – чомусь нікому не спало на думку.

Мені видається, що НУШ - це не повноформатна і всеохопна реформа української освіти. Я сприймаю її як зміну філософії освіти в цілому. Сприймаю із задоволенням - бо розумію стратегію. Але є одне “але” - величезна ложка дьогтю, котра перекреслює всі “плюси” нової філософії. Це - совєтський підхід до організації праці вчителя і відповідно до цього - оплата праці за виконану роботу. Вчителеві за підготовку до занять, тепер вже в НУШ, ніхто не платить. Ми крокуємо в Європу, тягнучи возик освітянських проблем ще з часів Радянського Союзу. “Горлові”, тобто урочні години нам оплачують. А все інше – підготовку до уроків, складання завдань, перевірку робіт - ні. Виняток - філологи й математики, їм платять за перевірку зошитів. Чому так? Відповіді немає й досі, хоча всі причетні на українському освітньому Олімпі про цю проблему знають, але “Іван киває на Горпину”.

Перші “дзвіночки” несприйняття НУШ прозвучали на початку входженні її в другу ступінь шкільної освіти. Можна було почути такі думки: “А для чого я буду брати участь у виборі МНП і підручника до неї - я ж цього року не беру п’яті класи? От хто бере - нехай той і обирає…” Такі випадки я знаю особисто і вони складають десь близько 40% від загальної практики у навчальних закладах – про що можна говорити далі? А далі, після відмови від власної відповідальності, ми чули: “Ну вони там і понаобирали… Як я маю з цим працювати?” Фініш, приїхали. Люди настільки перемучені, що вже не сприймають якісь нововведення.

Плюси та мінуси груп оцінювання з погляду практичного досвіду

Мені, як вчителю історії, з групами результатів стало легше розуміти навчальний поступ учнів. Стає більш зрозумілим: що учень на даний час краще сприймає - інформацію на карті чи історичне джерело, може логічно оцінити свої дії чи працювати рівноцінно під час роботи в групі. Саме групи результатів дають можливість коригувати підходи до кожного учня, якби не брак часу. Не секрет, що підготовка до занять забирає весь час вдома учителя чи учительки і найбільше від цього страждає родина.

Тепер про мінуси груп результатів з мого погляду. Найбільший мінус - це надання вчителеві права в рамках академічної свободи обирати модель для записів в журнали та згідно з цим виставляти семестрові й річні оцінки.

Три моделі записів і, відповідно, і оцінювання, я вважаю вкрай шкідливим експериментом. Це має бути прописано в Наказі МОН, з проведенням навчання відповідальних осіб. З трьох моделей пропоную залишити Модель №3, з тематичними критеріями, бо навчання не є повністю лінійним - воно є концентрично-поступальним навіть впродовж навчального року і семестру.

От тому і вийшло таке несприйняття груп результатів від вчителів - вибирати з трьох варіантів оцінювання, не роз’яснюючи філософії вибору.

Чи чекаю я чогось для мене нового і дуже несподіваного від оприлюдненого Проєкту наказу “Про оцінювання в НУШ”? Ні, прочитавши зрозумів логіку викладення.

Ще раз повторюю - я сприймаю філософію НУШ - бо хочу бачити наступні покоління кращими від мого. Кращими у всіх аспектах.

В мене є наполеглива рекомендація - привести до світового рівня організацію роботи вчителя і відповідно до цього оплату праці, по формулі 20+20. Тоді все буде сприйматися адекватно, бо у вчителів буде час на самоосвіту, а не на імітацію бурхливої діяльності.

Академічна свобода не може торкатися оцінювання учнів

Для тих, хто ще не зіткнувся з моделями оцінкового процесу в НУШ, поясню на прикладі оцінювання предмета “Досліджуємо історію і суспільство”, 6 клас. Курс навчання поділений на чотири розділи за навчальний рік (2 або навіть і 3 години в тиждень). Перший розділ - вчимося досліджувати історію з різних сторін і різними способами, інструментами тощо. Наступні три розділи ми вивчаємо розвиток людства з погляду на три основоположні фактори - 2) економіка, 3) духовність і культура, 4) розвиток суспільних відносин і державотворення. Кожний розділ має своє призначення і свої очікувані результати навчання, які прописані згідно з державним стандартом. Виводити семестрову оцінку згідно з пропонованим “вінігретом” оцінювання по тільки першій, другій або третій моделі запису в класні журнали вважаю некомпетентністю “новаторів” і навіть гірше.

Моя пропозиція:

мають виставлятися оцінки по групах впродовж навчальних занять одного розділу (формувальне оцінювання);

проводити відповідні діагностичні роботи (навіть одночасно з трьох груп результатів в кінці кожного розділу).

Саме ці діагностичні роботи покажуть результат вивчення учнем певного матеріалу і вміння ним його застосувати на практиці (практичні та лабораторні роботи, діагностувальні роботи як фінал з розділу). Потім виставляється на основі діагностичної роботи оцінки по групах за розділ. В кінці семестру і в кінці року - окремі діагностувальні роботи по групах згідно з якими виставляються оцінки за семестр і за рік. Це є поєднання Другої та Третьої моделей запису оцінок в класних журналах. І зробити таку модель обов’язковою для всіх навчальних закладів (повинно мати силу Державного стандарту, нормативного припису тощо). А вчитель впродовж року вже бачить поступ кожного учня.

Ця пропозиція має свої “мінуси” в тому випадку, коли є півгодинні в тиждень предмети з матеріалом, який розрахований як мінімум на дві години в тиждень. Але я тут безсилий щось порадити на таке “новаторство” від “ініціаторів” таких проєктів навчальних планів.

Щоб це працювало повноцінно і без нарікань від вчителів, батькам можна пояснити на батьківських зборах процес і процедуру.