Розумні батьки хочуть від школи компетентності, людяності і партнерства

Автор: Катерина Гольцберг, дитяча і сімейна психологиня та президентка Професійної асоціації дитячих аналітичних психологів

Розпочався новий навчальний рік. Складний навчальний рік, ми вже це маємо визнати. Черговий рік під час війни.

Існує багато знецінливих «міфів», про те, що нам, батькам, школа потрібна, аби мати «камеру зберігання дітей», чи що ми дуже радіємо, коли нарешті починається школа. Меми на цю тему поповзли інтернетом ще в кінці серпня...

Але батьківські сподівання та очікування від школи і вчителів залишаються незмінними.

Хочу про це поговорити, (доповнюйте!)

Чого насправді очікують від учителя і школи батьки, які вміють мислити стратегічно, беруть відповідальність за розвиток дитини і готові співпрацювати зі школою?

1. Професійна компетентність

Ґрунтовне знання предмета та сучасних методик навчання з розумним використанням в тому числі ШІ.

Уміння пояснювати «складне просто» та будувати урок так, щоб «сильні» не нудьгували, а «слабкі» не втрачали мотивації (так, мотивація все ж народжується в родині, але школа її може підтримати чи знищити).

Постійне підвищення кваліфікації, а не «Я викладаю за кращим конспектом 1990 року!».

2. Педагогічна майстерність та психологічна грамотність

Емпатійне ставлення до дітей, уміння читати їхній емоційний стан і регулювати атмосферу в класі.

Чіткі, прозорі, але людяні правила дисципліни: без крику, насильства, знецінення, ігнору, але й без вседозволеності.

Повага до індивідуальних особливостей (темп, стиль навчання, особливі освітні потреби, таланти).

3. Безпека та етичні стандарти

Нульова толерантність до недоброчесності, корупції, булінгу, сексизму, расизму чи гомофобії. Відсутність зверхності і ейджизму.

Захист фізичної, емоційної та цифрової безпеки учнів, власна учительська цифрова компетентність (ну хоча б, щоб вчитель не поширював картинки, згенеровані ШІ, бо ми це бачимо).

Особистий приклад: «роблю так, як навчаю», як пропагував шановний наш Сковорода.

4. Партнерська комунікація з батьками

Прозорі канали звʼязку – письмовий зворотний звʼязок у щоденнику / електронному журналі, короткі зустрічі чи Zoom-конференції за потреби.

Повідомлення не лише «коли проблема», а й «коли успіх».

Готовність чути, але й уміння тримати професійні межі (учитель – не «тривожна кнопка» 24/7).

5. Справжнє формувальне оцінювання замість «ми живемо за середнім балом», або «хіба для вас має значення оцінка?», чи «мені не жалко оцінок!»

Чіткі критерії, пояснення помилок і наступні кроки для покращення успішності.

Оцінка зростання, а не «місця у турнірній таблиці».

Помітність процесу і старання, а не оцінка тільки за результат.

6. Розвиток «надпредметних» компетентностей

Критичне мислення, уміння дискутувати й перевіряти факти.

Креативність, ініціативність, навички командної роботи.

Навчання вчитися: планування часу, пошук ресурсів, самооцінка.

7. Підтримка внутрішньої мотивації

Уроки, де знання практичні і потрібні, а не «для контрольної».

Вибір ігрових, дослідницьких, проєктних форматів замість суцільного «пояснюю-записуєте-опрацюєте самостійно».

Право на помилку як інструмент навчання, а не як привід для присоромлення.

8. Реалістичне домашнє завдання

Обсяг, який дитина здатна виконати самостійно за адекватний час.

Завдання, що тренують навичку, а не «допиши в зошиті те, що не встигли на уроці».

Узгодження навантаження з учителями інших предметів (моя особиста незручна, мабуть, мрія), а не «мій предмет найважливіший в школі, він буде на НМТ».

9. Інклюзивність і бачення потенціалу кожної дитини

Робота з обдарованими учнями та з учнями, які «відстають», без стигматизації.

Співпраця з психологом, логопедом, тьютором, якщо потрібно.

Фокус не на діагнозі, а на ресурсах: «Що може допомогти саме цій дитині?»

10. Здоровий баланс «стрес – підтримка»

Помірні виклики, що гартують стійкість, але не ламають нервову систему.

Турбота про психічне здоровʼя: руханки, рефлексії, гумор.

Урахування контексту війни: запасні плани, сигнали тривоги, травма-інформований підхід.

Що усвідомлені батьки НЕ очікують (але саме це часті міфи):

Щоб учитель був «другом, нянькою і психотерапевтом в одній особі».

Щоб виконував роль карального органу: «змушуйте його вчитися, а ми потім подякуємо».

Щоб працював 24/7 і відповідав у Viber о 22:45.

Щоб «натаскав» на ЗНО, ти то на НМТ, жертвуючи всім іншим.

Коротко формулюючи: розумні батьки хочуть професійної компетентності, людяності, партнерства. Учитель, який демонструє ці три складові, отримує найцінніше – довіру родини, а з нею і високі результати дітей.