Що не так з НМТ і чому?

Автор: Наталія Артаміна, психолог, сертифікований та акредитований гештальт - терапевт

«Хлопець вистрибнув з шостого поверху гуртожитку Ужгородського інституту культури і мистецтв. Медики зафіксували смерть хлопця. За інформацією з власних джерел, 16-річний студент вирішив вчинити самогубство через те, що не склав національний мультипредметний тест», – повідомляє "Суспільне Ужгород".

Зараз випускники шкіл України почали складати НМТ (національний мультипредметний тест). Це нова форма вступного випробування до вищих навчальних закладів України, яка від початку повномасштабного вторгнення замінила традиційне ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання). Він проводиться у комп’ютерному форматі та складається з трьох обов'язкових предметів (українська мова, математика, історія України) та одного на вибір (іноземна мова, біологія, хімія, фізика, географія, українська література). НМТ призначений для оцінювання знань вступників та забезпечення справедливого доступу до вищої освіти. 

Тестування проводиться в один день, протягом 240 хвилин, двома блоками (по 120 хвилин) з перервою 20 хвилин між ними.

Обіцяла написати, що не так з НМТ і чому?

Поміркую зі своєї психолого-педагогічної професійної ідентичності.

Почнемо з того, що людський мозок має обмежену здатність до концентрації, особливо в умовах стресу (в даному випадку - ситуація перевірки знань). Чотири години інтенсивної розумової праці без повноцінного відпочинку призводять до зниження уваги, втоми, і як наслідок - зниження результатів, які аж ніяк не відображають реальні знання учнів. 

Врахуйте той факт, що підлітки в 17 років ще не мають сформованої здатності до тривалої саморегуляції, витримки й планування часу на рівні дорослих.  Очікувати, що вони зможуть ефективно впоратися з чотирма іспитами за чотири години - це педагогічно абсурдно.

Також така форма перевірки знань ігнорує індивідуальні відмінності випускників. Не враховуються різні типи темпераментів, різні типи мислення, нейропсихологічні особливості випускників. Всі учасники зведені до однієї формули: "однаковий формат, однакові питання, однаковий час, однаковий тиск", що суперечить принципам індивідуального підходу в освіті.

Освіта мала б готувати до життя, розвивати критичне мислення, творчість, адаптивність. Але вимоги до складання НМТ у такому форматі перетворюють шкільне навчання в старших класах на тренування до тесту, де важливі не знання та навички, а здатність нервової системи учня "витримати марафон". 

Не говорячи вже про той факт, що шкільні програми з предметів, що виносяться на НМТ достатньо суттєво відрізняються від програми НМТ за цими предметами. Тобто, навіть якщо учень відмінно знає шкільну програму, він не отримає високих балів з НМТ, тому що частина запитань буде за темами, які в шкільну програму не входили та ним не вивчалися. Знання про цей факт примушує випускників паралельно із навчанням у старших класах школи та засвоєнням  основної шкільної програми, відвідувати репетиторів або спеціальні курси для засвоєння додаткових тем – що перенавантажує мозок та виснажує нервову систему.

Додам соціального контексту. Ми мали би врахувати, що сьогоднішні випускники з 6-го класу мали дистанційне навчання через ковід-19, а останні 3,5 роки навчаються під час повномасштабної війни. Повітряні тривоги, регулярні обстріли, досвід евакуацій, відсутність електрики та стабільного інтернету тощо. 

Хронічний стрес впливає на всі розумові процеси, зокрема пам’ять, аналітичне мислення та здатність мобілізувати знання. Все це, у підсумку, впливає на якість засвоєння знань загалом та можливість їх відтворення, особливо під час такого виснажливого та стресового процесу, як НМТ. Це робить саму процедуру тестування непридатною для об’єктивної оцінки знань випускників.

Також відомо, що через війну частина дітей має систематичні прогалини в навчанні, хтось був змушений змінити кілька шкіл, хтось декілька років навчався онлайн без належної підтримки. Хтось закордоном засвоював паралельно програми двох шкіл – української та місцевої. Очікувати однакових результатів від усіх - несправедливо і неетично.

Додам технічного контексту. В разі повітряної тривоги чи відключені світла, учасники можуть залишитися на місці проведення тесту та дочекатися завершення повітряної тривоги або відновлення електропостачання, після чого вони мають право продовжити виконання тесту. Але, повертаючись до тестування, вони мусять починати проходження предмету, на якому перервалися, спочатку, бо система не зберігає попередні відповіді при тривалій бездіяльності комп'ютера. Якщо перерва в тестуванні триває понад 2,5 години, тестування зупиняється. Учасники можуть подати заяву на участь у додатковій сесії НМТ, що дозволяє пройти тестування в інший день (але тоді тестування по всім предметам відбувається спочатку та за іншим варіантом). Раптом ситуація повторюється і на додатковій сесії – учасник втрачає можливість здати НМТ в цьому році (в минулому році через тривалі відключення світла, що повторювалися і на додаткових сесіях, певний відсоток випускників втратив можливість вступу в українські вищі).

Також, з цього року відмінили можливість подати апеляцію через технічні негаразди чи помилки у завданнях. Тобто, ще в минулому році, якщо випускника раптово викидало з системи і йому через це не зараховувалася якась кількість виконаних завдань, у нього була можливість оскаржити результат (подати апеляцію). Так само через одруківки чи помилки у завданнях.

З цього року таку можливість прибрали. Що слугує ще одним потужним стресовим фактором при проходженні тесту. Раптовий збий системи – і учень вже остаточно деморалізований бо нікому не зможе довести, що якась кількість завдань вже була виконана. Чи комусь пояснити те, що певні завдання сформовані з помилкою чи не містять правильної відповіді (а про таке вже чули в цьому році).

Також додам особистісного контексту. Окрім перевантаження та стресу під час тестування, випускники переживають значний психологічний тиск ще задовго до НМТ:

- В школі постійні нагадування про важливість тестування, додаткових занять, порівняння з іншими учнями, знецінення та цькування за низькі оцінки, тиск на "результативність" класу, вчителя, школи. Це створює відчуття, що неуспіх - це не лише особистий провал, а й "зрада" очікувань всього викладацького колективу школи.

- В сім’ях, навіть найтурботливіші батьки, часто несвідомо підсилюють тривогу, постійно питаючи: "Готуєшся? На який бал розраховуєш? А куди вступати плануєш?" У багатьох підлітків формується враження, що від цього іспиту залежить їхня цінність у родині та й все їхнє майбутнє.

- В суспільстві нав’язується ідея, що тільки високі бали за НМТ дають шанс на гідне життя. Молодь чує меседж: "Не склав - втрачений рік, шанс, статус". Це особливо болісно в умовах війни, коли вибір вишу часто є ще й вибором країни або можливістю відстрочити мобілізацію.

Підлітки і без війни живуть на межі між дитинством і дорослістю, переживаючи найсклажніщі особистісні метаморфози. А тепер до цього додається тягар стратегічного рішення на фоні руйнацій, втрат, роз'єднаних родин і тривожного невизначеного майбутнього. У багатьох - страх: "Якщо не складу тест – я ніхто, у мене не буде майбутнього".

Система, яка мала б підтримувати, орієнтувати й давати ресурс, насправді забирає сили, викликає почуття провини, меншовартості й паніки. Вона змушує дітей ставити знак рівності між тестом і власною цінністю як особистості.

Нинішня модель оцінювання – це не про освіту, не про дітей, і точно не про майбутнє. Вона про виживання системи у форматі звітності. Психологічно й педагогічно така модель – токсична, виснажлива й далека від цінностей гуманної освіти. 

Українські випускники, діти, які живуть та вчаться в надскладних умовах, заслуговують не на тест виживання, а на систему, яка бачить у них людей. Заслуговують на повагу і дбайливе ставлення.