Заклади освіти мають право перевіряти 26 установ: на чиї плечі це ляже?

Автор: Олена Фіданян, директор Департаменту освіти і науки, м. Київ

Що таке «понад міру»? Що вимірюємо? Фізичний стан бійця в окопі? Роботу на підприємстві, що працює на оборонку й знаходиться під прицілом та обстрілами ворога? Психоемоційний стан педагогів, які щоденно працюють з дітьми, несучи шалену відповідальність за них?..

Напевно, усе перераховане не варто ділити за професіями. Сьогодні українське суспільство поділилось на дві складові: фронт і тил. Вони неподільні. Бо тилу без належного захисту на фронті не існуватиме, й успішної передової без стабільного, потужного, працюючого тилу не буде.

Про що я?

Цей малюнок про 26 установ, що мають право перевіряти, надавати висновки, за якими карати у будь-який спосіб будь-кого з нас.

Зайшовши з перевіркою / обшуком / вивченням стану терміном на місяць-пів року, вас будуть розглядати під мікроскопом, залазити у спіднє для того, щоб потім надати висновки на кшталт: «як на нашу думку», «за нашим припущенням», «у подальшому можливі порушення, що можуть призвести до збитків».

Що тут такого? В Україні ніколи не дозволяли собі карати людину на підставі власних припущень / бачень перевіряючого / слідчого. Це так званий принцип «я художник, я так бачу».

А ще усі ці перевіряльники дадуть нам купу табличок, анкет, які потрібно заповнити негайно. Внесуть хаос, розбалансують роботу.

І поллються ці паперові метри доручень згори донизу, перетворившись на потворний, безглуздий потік відповідей тисяч людей, які будуть волати «про доручення понад міру»...

То на чиї плечі це ляже?

Відповідь проста: «На плечі кожного з нас!»

P. S. Дякую Асоціації міст України.