Державна служба якості освіти відповідає на запитання вчителів про компетентнісний підхід у навчанні

Державна служба якості освіти відповідає на запитання вчителів про компетентнісний підхід у навчанні
Вчителям Дата: 25.01.2022

В епоху різноманіття гаджетів та щоденного збільшення кількості інформації у нашому житті енциклопедичні знання перестали бути цінністю, якою вони були лише 20-30 років тому. Знання вже не є самоціллю під час навчання і система освіти відповідно має змінюватись, крокувати в ногу з часом та навчати того, що актуальне та цінується в житті сьогодні. Відповіддю на ці виклики є компетентнісне навчання.

Державна служба якості освіти пропонує педагогам відповіді на найпоширеніші запитання про компетентнісне навчання.

Що таке компетентнісне навчання?

Роль школи сьогодні — підготувати дітей до життя, навчити їх критично мислити, аналізувати, опрацьовувати ті обсяги інформації, яку вони отримують звідусіль та вибирати із неї необхідне, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Стара парадигма освіти, в якій школа існувала для накопичення знань та інформації, вже не працює. Наше життя зараз — це постійне навчання і тому школа має навчити дітей постійно  опановувати нові знання, знаходити потрібну інформацію та застосовувати її в житті.

Компетентнісне навчання спрямоване на роботу з інформацією та опанування учнями компетентностей, умінь і навичок, які дозволять їм бути успішними, конкурентними та цінними на ринку праці.

Для педагога важливо навчитись реалізувати таке навчання на практиці. Допоможуть у цьому підручники, що містять проблемні ситуації, а також практико-орієнтовані завдання, спрямовані на аналіз та оцінювання інформації. Втім саме готовність вчителя до реалізації компетентнісного навчання — найголовніша запорука успіху.

Чи замінюють компетентності знання і навички?

Формування компетентностей в учнів зовсім не заперечує необхідності знань. Компетентнісне навчання — це про динамічне поєднання знань, умінь та цінностей. Лише у комплексі це дає результат. Знання у даному випадку — не самоціль, а радше засіб формування умінь. Адже недостатньо просто засвоїти окремі знання і уміння, важливо навчитись їх застосовувати як у типових, так і в нестандартних, нових для дитини ситуаціях. Це дозволяє сформувати ціннісне ставлення до цих знань, навчитись адаптуватись та шукати шляхи ухвалення рішень у різноманітних ситуаціях.

Як виглядає компетентнісне навчання на практиці?

За класичного підходу до навчання сценарій уроку розгортається орієнтовно за такою логікою: вчитель повідомляє тему, пояснює, для чого вона в житті, розказує та ілюструє тему. Викладання нової теми при компетентнісному навчанні ж ґрунтується на проблемному та діяльнісному підходах.

Розглянемо, як виглядає компетентнісне навчання на прикладі викладання теми “Властивості повітря” у третьому класі.

При компетентнісному навчанні урок розпочинається з проблемного питання або проблемної ситуації. Для кожної властивості повітря може бути окрема ситуація чи питання, тому тема може викладатися не лінійно, а концентрично. Наприклад, вчитель показує учням дві однакові повітряні кульки (одна надута, інша здута) та ставить питання: “Як ви думаєте, яка з них легша?”. Це — проблемна ситуація та проблемне питання. Учні у свою чергу висловлюють припущення (гіпотези). У цій ситуації можливі три гіпотези: легша кулька та, що надута, легша здута, або ж обидві кульки важать однаково.

Після формулювання гіпотез учитель пропонує учням перевірити гіпотези та зважити кульки на терезах. Це — виконання досліду. Провівши цей простий дослід, учні разом із вчителем обирають правильну гіпотезу та шукають відповідь на питання “Чому надута кулька виявилась важчою?”.

Такий шлях до розкриття теми довший, але й значно дієвіший. Так вчитель формує в учнів не тільки предметні знання та уміння, а і ключові компетентності та наскрізні уміння (м’які навички).

Чи можна компетентнісний підхід застосувати до всіх предметів та освітніх галузей?

Деякі педагоги можуть сумніватись щодо можливості використання компетентнісного підходу при викладанні своїх предметів, наприклад математики. Компетентнісний підхід передбачає викладання теми через створення проблемних ситуацій, надання практико -орієнтованих завдань, які у свою чергу дають змогу учням проводити аналіз та синтез інформації, оцінювати її та створювати новий продукт. Важливою частиною компетентнісного підходу є співпраця учнів між собою та з вчителем, ведення діалогу та застосування вчителем формувального оцінювання. Усе це може бути реалізовано при викладанні будь-якого навчального предмета, зокрема й математики.

Як виглядають компетентнісні завдання?

Компетентнісне завдання має у першу чергу базуватися на практичних кейсах та передбачати аналіз, синтез і оцінювання інформації. Як правило, такі завдання складаються із запропонованої ситуації, кейсу, та завдань до нього.

Наприклад, компетентнісне завдання із тесту PISA:

ГРАФІТІ

Нижче розміщено два листи. Вони надійшли з Інтернету, й обидва вони про «графіті».

Хельга:

“Графіті — це малюнки чи написи на стінах або в інших місцях, виконані без офіційного дозволу. Використайте листи для відповідей на питання, запропоновані нижче.

Я киплю від злості, оскільки в четвертий раз стіну школи очищають і перефарбовують, щоб покінчити з графіті. Творчість — це прекрасно, але чому ж не знайти такі способи самовираження, які не завдавали б зайвих збитків суспільству? Чому потрібно псувати репутацію молодого покоління, малюючи на стінах там, де це заборонено? Адже художники-професіонали не вивішують свої полотна на вулицях, чи не так? Замість цього вони знаходять інші засоби й завойовують славу на офіційних виставках. Як на мене, будівлі, огорожа, паркові лавки — самі по собі витвори мистецтва. І хіба не шкода псувати цю архітектуру розписом, не кажучи вже про те, що використовуваний для цього метод руйнує озоновий шар? І я не можу зрозуміти, чому ці самозвані художники так зляться, коли їхні так звані «художні полотна» прибирають з очей геть знову й знову.”

Софія:

“У людей різні смаки. Суспільство перенасичене інформацією та рекламою. Знаки торгових компаній, назви магазинів. Великі нав’язливі плакати з обох сторін вулиць. Чи прийнятно все це? В основному, так. А чи прийнятні графіті? Деякі говорять — так, деякі — ні. Хто платить за ці графіті? А хто, зрештою, платить за рекламу? Правильно. Споживач. А чи запитали ті, хто ставить рекламні щити, вашого дозволу? Ні. Тоді чи повинні це робити люди, які малюють на стінах? Чи не є це просто видом спілкування, як, наприклад, ваше власне ім’я, назви партій або великі твори мистецтв на вулиці? Тільки згадайте про смугастий і картатий одяг, що з’явився в магазинах кілька років тому. І про лижні костюми. Моделі та кольори були скопійовані з розмальованих бетонних стін. Досить кумедно, що ці моделі та кольори сприймаються сьогодні суспільством, захоплюють, а графіті в тому ж стилі вважаються жахливими. Так, скрутні часи настали для мистецтва.”

Завдання 1 (спрямоване на оцінювання розуміння текстів: інтегрування смислів і формулювання умовиводів, а саме визначення мети кожного з текстів)

Мета кожного з листів:

А) пояснити, що таке графіті;

B) висловити свою думку про графіті;

C) продемонструвати популярність графіті;

D) розповісти людям, що необхідно дуже багато засобів, аби змити ці розписи.

Завдання 2 (спрямоване на інтегрування смислів і формулювання умовиводів, а саме встановлення зв’язку між двома явищами)

Чому Софія посилається на рекламу?

Завдання 3 (спрямоване на осмислення змісту тексту, а саме встановлення зв’язку між наведеною в тексті інформацією й власними ціннісними орієнтаціями для обґрунтування своєї позиції)

З яким із цих двох листів Ви згодні? Своїми словами обґрунтуйте свою позицію, використовуючи те, що сказано в одному з листів або в них обох.

Як педагогу готуватись до уроку з компетентнісним підходом?

Очевидно, що на підготовку уроку із застосуванням компетентнісного підходу необхідно більше часу на початковому етапі, коли вчитель не має достатньої кількості матеріалів та напрацьованих завдань. Педагогу також потрібен час, щоб винайти ідеї для проблемної подачі матеріалу та формулювання питань для діалогів з учнями. Втім коли вчитель застосовуватиме компетентнісне навчання на постійній основі, це не займатиме надто багато часу на підготовчому етапі, а вдячність учнів за цікаві уроки та нові уміння переважить витрачений для цього час.

Чи потрібне додаткове обладнання для компетентнісного підходу?

Головним засобом реалізації компетентнісного навчання є уміння вчителя вести проблемний діалог, організовувати взаємодію учнів та здійснювати формувальне оцінювання. Безумовно, значно збагачують арсенал учителя електронні ресурси, матеріали для проведення дослідів, колекції наочності, моделі тощо.

Найпростіше реалізовувати компетентнісне навчання у початковій школі.   Засобами навчання можуть виступати будь-які об’єкти, які є навколо. У старшій школі роль обладнання значно зростає, особливо у викладанні предметів природничого циклу та інформатики.

Чи можливо реалізувати компетентнісне навчання в класі із 35-ма і більше учнями?

Існує думка, що компетентнісне навчання можливе лише у класах із невеликою наповненістю. Втім компетентнісне навчання не залежить від кількості дітей у класі. Моніторингові дослідження показують, що учні при застосуванні компетентнісного підходу у класах із великою наповненістю мають таку ж успішність, як і у класах з малою наповненістю. Тож компетентнісні завдання та формувальне оцінювання можуть застосовуватись і у класах з 20-ма, так і у класах з 35-ма та більше учнями.

Як застосовувати компетентнісний підхід зі старими підручниками?

Підручник безумовно відіграє важливу роль у навчанні. Добре, якщо він побудований з використанням проблемного підходу, містить компетентнісні завдання, передбачає завдання для само- та взаємооцінювання. Під час вибору нових підручників педагогічному колективу варто врахувати ці аспекти та обрати підручник, який дозволяє реалізувати компетентнісний підхід.

Втім важливо пам’ятати, що підручник не є основним засобом навчання при застосуванні компетентнісного підходу. Вчитель може самостійно підібрати електронні ресурси, дидактичні матеріали, що слугуватимуть доповненням до підручника, якщо він не повністю відповідає вимогам компетентнісного підходу.

Як оцінювати компетентності?

Оцінити, чи володіє учень тими чи іншими компетентностями, можна через виконання завдань, що передбачають аналіз та оцінювання ситуації, або ж у практичній діяльності. Причому оцінювання компетентностей може здійснюватись і через тестові завдання, якщо вони передбачають, наприклад, виявлення істинних чи хибних суджень. Гарним полем для виявлення компетентностей також є полілоги та дискусії, у яких учень має проаналізувати та синтезувати різну інформацію, щоб підібрати переконливі аргументи.

Важливою ознакою компетентності є також суб’єктність учня, його відповідальне ставлення до навчання, а також уміння вчитися самостійно.

Конкретними проявами цього можуть бути

• уміння ставити навчальні цілі;

• формулювати критерії правильності виконання завдання;

• організовувати власну діяльність самостійно;

• планувати час;

• звертатися по допомогу у разі потреби, а також надавати допомогу та співпрацювати у групі;

• здійснювати само- та взаємооцінювання.

Як реалізувати педагогіку партнерства і не втратити дисципліну в класі?

Конструктивна дисципліна та субординація в класі — важливі частини освітнього процесу. А під час компетентнісного навчання роль дисципліни суттєво підвищується, оскільки співпраця учнів, робота у парах та більших групах потребує дотримання усіма сторонами правил. Проте дисципліна тут розглядається не як страх проявити ініціативу, за яку можуть покарати, а як розуміння правил взаємодії, їхнє підтримання та виховання в учнів самодисципліни. Цей процес потребує часу та зусиль кожного його учасника, однак є корисним у довгостроковій перспективі.

Як налагодити конструктивну співпрацю в класі при компетентнісному підході?

Правила мають бути чіткими і зрозумілими. Зрозумілі правила учням буде простіше засвоїти. Ці правила мають регламентувати таймінг, алгоритми дій у різних ситуаціях, наприклад, коли учень хоче щось сказати, або додати.

Співпраця у парах, потім у групах. Запорука конструктивної співпраці учнів в групах — уміння домовлятись, розподіляти ролі та взаємодіяти. Для цього спочатку варто вправлятись із завданнями у парах, а потім переходити до роботи у більш численних групах.

Завдання на розвиток навичок діалогу. Діти мають вступити в діалог і домовитись, як виконуватимуть завдання. Щоб так відбулось, завдання мають бути відповідними — такі, які стимулюватимуть комунікацію, вимагатимуть від учнів розробити та впровадити свої внутрішні правила.

Інформаційний матеріал підготовлено для Державної служби якості освіти в межах ініціативи «Система забезпечення якості освіти», що впроваджується в межах проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe). «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe) є проєктом міжнародної технічної допомоги, що реалізується компанією Alinea International та фінансується Урядом Канади.

Слідкуйте за новинами:
Поділитися:

Коментарі

Додати коментар