Інклюзія в дії: надання підтримки дітям із розладами психіки та поведінки

Огляд рекомендацій МОН

Сучасна українська освіта функціонує в умовах безпрецедентних викликів. Повномасштабна війна, тривалий стрес і постійні ризики психологічного травмування спричиняють зростання кількості дітей, які мають труднощі психічного чи поведінкового характеру. Ця реальність вимагає від педагогів гнучкості, емоційної стійкості та глибокого розуміння потреб учнів. Важливо вміти створювати адаптивне, безпечне й психологічно комфортне освітнє середовище, де кожна дитина має шанс на успіх і підтримку. У цій статті ми підготували вибірковий огляд рекомендацій МОН щодо забезпечення тимчасової або постійної підтримки (1-5 рівнів підтримки) дітей, які мають труднощі в освітньому процесі, пов’язані з можливими розладами психіки та поведінки (лист від 01.10.2025 №1/20608-25).

Організаційно-правові засади надання підтримки в освітньому процесі

Розуміння правового поля інклюзивної освіти є стратегічно важливим для кожного педагога. Знання чинних нормативних документів допомагає вчасно визначати освітні потреби дитини та організовувати підтримку у законний, послідовний і ефективний спосіб, забезпечуючи реалізацію її права на якісну освіту. Важливим кроком у цьому напрямі стало запровадження підтримки І рівня — механізму, який надає педагогам можливість оперативно реагувати на труднощі учня, спираючись на власні спостереження, без необхідності очікувати офіційного висновку ІРЦ. Алгоритм дій педагогічних працівників у таких випадках чітко визначено Порядками організації інклюзивного навчання у закладах дошкільної та загальної середньої освіти. Це дає змогу школі або садочку швидко створювати умови для надання ранньої допомоги, адаптувати освітній процес і забезпечити кожній дитині підтримку, необхідну для успішного навчання та розвитку.

Зауважити! Триває громадське обговорення проєкту постанови КМУ «Про внесення змін до Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти». Докладніше цей документ ми розглянули у цій статті.

Характеристики розладів психіки та поведінки 

Для ефективної підтримки педагог повинен уміти розпізнавати особливості поведінки, зумовлені різними типами розладів. Це допомагає уникнути стигматизації, відмовитися від узагальнених уявлень про «проблемну поведінку» та перейти до усвідомленого добору індивідуальних стратегій підтримки. Найпоширенішими типами розладів серед дітей та підлітків є:

•  Тривожні розлади та депресія — надмірне занепокоєння, страх невдачі, емоційна нестійкість, втрата мотивації.

•  Розлад дефіциту уваги та гіперактивності (РДУГ) — імпульсивність, неуважність, труднощі з концентрацією.

•  Розлади поведінки — агресивні або деструктивні дії, порушення правил, схильність до конфліктів.

•  Розлади харчової поведінки — анорексія, булімія та інші форми, що мають психологічне підґрунтя.

•  Розлади аутистичного спектра (РАС) — труднощі соціальної взаємодії, сенсорної обробки та сприйняття інформації.

Незалежно від конкретного діагнозу, учні з розладами психіки та поведінки можуть демонструвати низку спільних труднощів, на які педагогу варто звертати увагу:

•  часті пропуски занять через погіршення самопочуття або ізоляцію;

•  труднощі концентрації, короткочасну втрату пам’яті;

•  ригідність мислення, негнучкість у вирішенні завдань;

•  соціальну замкнутість, уникнення контактів;

•  схильність до емоційного чи інформаційного перевантаження;

•  імпульсивну або непередбачувану поведінку.

Практичні стратегії організації освітнього процесу: від загальних до специфічних

Попри значні відмінності у проявах цих розладів, існує низка універсальних та специфічних стратегій, які допоможуть створити гнучке та інклюзивне середовище, де кожен учень почувається безпечно та може реалізувати свій потенціал.

Загальні стратегії підтримки

Ці універсальні рекомендації є фундаментом для створення сприятливого освітнього середовища для всіх учнів, які мають труднощі.

Під час організації освітнього навчального процесу:

•  На початку уроку проговорюйте план роботи, щоб створити відчуття передбачуваності.

•  Розбивайте великі завдання на маленькі, послідовні кроки. Надавайте короткі, чіткі та покрокові інструкції.

•  Регулярно повторюйте ключову інформацію протягом уроку та на його початку, проводьте ґрунтовний підсумок.

•  Надавайте учням додатковий час для виконання завдань та завершення роботи.

•  Надавайте перевагу наочності (схеми, малюнки). Використовуйте шрифти без зарубок, пастельну кольорову гаму та уникайте перевантаження сторінки деталями. 

•  Дозволяйте використовувати аудіозаписи уроків для подальшого опрацювання матеріалу.

Для сенсорної та емоційної регуляції:

•  Облаштовуйте робоче місце учня так, щоб мінімізувати відволікаючі чинники (подалі від вікон, дверей).

•  Включайте в урок короткі перерви на фізичну активність, щоб зняти напругу та покращити концентрацію.

•  Використовуйте антистрес-іграшки, техніки релаксації та нейровправи для зняття психоемоційної напруги.

•  Застосовуйте техніки, що допомагають зосередитись (наприклад, візуальні таймери).

Для розвитку соціальних навичок та комунікації:

•  Уникайте критики, зосереджуйтесь на сильних сторонах та успіхах учня, а не на помилках.

•  Щиро хваліть за будь-які, навіть найменші, досягнення для підтримки мотивації.

•  Пояснюйте правила взаємодії, розглядайте безпечні та небезпечні ситуації, використовуючи соціальні історії чи рольові ігри.

•  Використовуйте картки емоцій, щоденники настрою та «дзеркальні» вправи для навчання розпізнаванню та вираженню почуттів.

Специфічні підходи до різних типів розладів

Ефективна робота з дітьми, які мають емоційні або поведінкові труднощі, передбачає не лише знання особливостей їхнього стану, а й розуміння конкретних педагогічних стратегій. Головна мета — створити безпечне, стабільне й підтримувальне освітнє середовище, у якому кожна дитина почуватиметься прийнятою та здатною до розвитку.

Для учнів із тривожними розладами та депресією

Основна мета: зниження рівня тривоги, невизначеності та суб’єктивного відчуття загрози.

Рекомендовані стратегії:

•  Забезпечуйте чіткий розклад і дотримуйтесь спокійної, передбачуваної атмосфери на уроці.

•  Домовтеся з дитиною про «безпечне місце» або умовний сигнал, за яким вона може зробити коротку перерву.

•  Розбивайте завдання на маленькі кроки, щоб уникнути перевантаження.

•  Надавайте можливість відповідати непублічно — письмово або індивідуально вчителю.

Для учнів із розладом дефіциту уваги з гіперактивністю 

Основна мета: допомогти дитині структурувати діяльність, утримувати увагу та контролювати імпульсивність.

Рекомендовані стратегії:

•  Попереджайте про зміну діяльності за допомогою сигналів (словесних або невербальних). 

•  Оптимально розташовуйте учня — ближче до вчителя, подалі від відволікаючих чинників. 

•  Включайте в урок короткі рухові паузи або фізичні активності.

•  Використовуйте чітку систему заохочень за бажану поведінку. 

•  Спирайтеся на інтереси дитини для підвищення мотивації.

Для учнів із розладами поведінки

Основна мета: формування навичок самоконтролю та екологічних способів взаємодії з оточенням.

Рекомендовані стратегії:

•  Використовуйте позитивне підкріплення — хваліть за бажану поведінку, а не лише реагуйте на порушення.

•  Встановіть чіткі правила та послідовні наслідки за їх порушення. 

•  Поступово формуйте соціальні навички, зокрема конструктивні способи вираження гніву, фрустрації чи розчарування.

Для учнів із розладами харчової поведінки

Основна мета: створити атмосферу прийняття, безпечну від потенційних тригерів.

Рекомендовані стратегії:

• Уникайте коментарів про зовнішність, вагу чи харчові звички дитини. 

• Підтримуйте відкрите, доброзичливе спілкування, зосереджуючись на особистості учня, а не на його проблемі.

• Обговорюйте питання, пов’язані з харчуванням, лише за згодою батьків і з урахуванням рекомендацій фахівців.

Для учнів із розладами аутистичного спектра (РАС)

Основна мета: забезпечити зрозуміле, структуроване й сенсорно комфортне навчальне середовище.

Рекомендовані стратегії:

•  Створюйте послідовне, передбачуване середовище з чітким розкладом і зрозумілими інструкціями. 

•  Використовуйте візуальну підтримку: розклади, піктограми, таймери, картки-підказки. 

•  Інтегруйте у навчальний процес уроки соціальних навичок — рольові ігри, аналіз життєвих ситуацій. 

•  Плануйте сенсорні перерви, щоб запобігати перевантаженню.

Застосування цих стратегій у комплексі дозволяє створити середовище, де кожна дитина, незалежно від її стану, почувається захищеною, почутою та цінною. Проте важливо пам'ятати, що робота з дітьми, які мають розлади психіки та поведінки, є емоційно виснажливою. Тож педагогам необхідно дбати про власне ментальне здоров'я, застосовувати техніки самопідтримки та вчасно звертатися по допомогу для профілактики професійного вигорання.